Князь Святослав — видатна історична фігура. Він прожив менш ніж тридцять років, але його життя було надзвичайно насиченим. Святослав Семена Скляренка — хоробрий воїн, досвідчений політик, мудрий володар держави, видатний полководець. Таким побачив його письменник після ретельного вивчення історичних пам'яток, у першу чергу літописів. Семен Скляренко провів велику дослідницьку роботу, зіставляючи факти історії та аналізуючи їх.
Інтереси Русі й Візантії мали зіткнутися. Сферою зіткнення цих інтересів були Крим, Причорномор'я, Поволжя. Вирішити болючі політичні питання суто дипломатичним шляхом було вже неможливо. Воєнний конфлікт назрівав повільно, але невідворотно. Різні племена й народи втягувалися у цей конфлікт. Аж ось на політичну арену вийшов князь Святослав, який зробився найактивнішим учасником важливих міжнародних подій.
Семен Скляренко багато сторінок свого роману присвятив захопленому змалюванню свого героя на чолі дружини. Автор пише про справжній авторитет князя серед Дружинників. Як людина демократичних поглядів, Святослав завжди поводився, як простий воїн. Ось чому його так любили співвітчизники, а дружинники були завжди готові йти за князем у найжорстокішу битву.
Справа письменника, який пише на історичну тему, украй важка. Він має відчути всю глибину конфліктів і драм епохи, яку відтворює в слові. Семен Скляренко зробив більше: знаючи подальший перебіг історичних подій, він зупиняється й намагається зрозуміти, який вплив ці події мали на далеке, аж досучасне майбуття? Наприклад, що думав князь Святослав у ніч перед важливою битвою під стінами Доростола? Автор пише, що там вирішувалася доля багатьох народів, багатьох поколінь. Князь Святослав розуміє, що коли переможе Русь, то ближні народи матимуть мир, спокій, а сама Русь стане такою могутньою, що вже ніяка ворожа сила їй не завадить. Коли ж переможе Візантія, то багато земель загине під імперським мечем, а серед народів запанує смерть, горе, неволя.
Вирішальна битва почалася ранком. Візантійський імператор сподівався, що нарешті руське військо буде знищене. Але непохитний противник дістався імператорові в цьому двобої. Князь Святослав, усвідомлюючи свою відповідальність за долю Русі, проголошує: "Станемо ж твердо, дружино, не посоромимо Руської землі. Я піду перший із вами..."
Князь Святослав, який ніби ожив під натхненним пером Семена Скляренка, постає перед нами як справжній патріот. Він бажає могутності й добра рідній державі. Святослав щирий у цьому почутті, і це — основний сенс екскурсу в минуле, який майстерно зроблено письменником.