Твори видатного письменника усіх часів та народів Л. M. Толстого увійшли до світової літературної скарбниці. Але його романи не захоплювали б нас, не проникали б до самих глибин нашої душі, якби автор настільки майстерно не зображував живих, реальних людей, їхні духовні пошуки, сумніви, поневіряння, їхнє щастя та розчарування.
Герої Толстого змушують нас думати, мріяти. Здається, що вони живуть і діють десь тут, поруч із нами, у наш час, у нашій країні. І не важливо, де і коли насправді знаходимось ми, а де відбувається дія того чи іншого твору, — головне, що його герої сходять зі сторінок книжок і починають нове життя.
На відміну від інших письменників, Л. Толстой не дає на початку творів вичерпної характеристики своїх персонажів. Ми знайомимось з героями крок за кроком, поступово відкриваючи різні боки натури і душі героя. Образи героїв, їхні портрети, їхні характери показані письменником у постійному русі, вони складаються з окремих, інколи незначних ознак, які виявляються у вчинках героїв, у думках, у словах або жестах.
Автор подає докладні портрети персонажів, адже через портрет ми можемо відчути настрій, думки, душевний стан героя. Через портретні характеристики можна побачити, відчути саму душу людини: усе динамічне, усе рухається та змінюється кожної хвилини — так само, як змінюється і живе душа людини, як змінюється її настрій і характер. Як у дзеркалі, у творах Толстого відображується "жива правда людської фізіономії", "різкими рисами виведено на поверхню все, що сховане всередині людини і що, можливо, складає таємницю для самої цієї людини".
Використовуючи найрізноманітніші епітети, Л. Толстой передає ледве вловимі емоційні стани людини, показує головне у своїх героях, передає ті враження, які справляють вони на інших. Письменник наголошує на тому, що кожна людина має свій внутрішній світ, своє сприйняття дійсності, а отже, і своє сприйняття краси. Відомо, що краса та гармонія — це той вищий ідеал, до якого прагнув письменник, крізь який оцінював кожного свого героя.
Проаналізуємо, як створює письменник жіночі образи Елен та княжни Мар'ї у романі "Війна і мир". У зовнішності кожної з них автор виділяє лише по одній деталі. Посмішка Елен — "незмінна посмішка красивої жінки", як вона "осяює" усе навкруги. Між тим, ця посмішка постійно змінюється, справляючи різноманітні враження на інших героїв роману. Акцентує увагу письменник і на чудових очах княжни Мар'ї. Цей погляд сягає до самих глибин душі, викликає цілу гамму почуттів: то це "великі, глибокі" очі, сповнені любові, печалі, співчуття, то немов "промені теплого світла снопами виходять з них".
Людина сама створює свою красу, свій внутрішній світ, а очі — це дзеркало душі. І нам вже необов'язково щось казати про характер княжни, ми все бачимо у її очах. Наташа Ростова — найулюбленіша героїня письменника — втілення краси життя. Сила цього життя постійно вирує у ній, героїня відроджується завдяки цій силі і відроджує інших, повертаючи їм бажане почуття гармонії: роздратований та спустошений Микола повертається додому після того, як він програв у карти Долохову, не відчуваючи радості життя. Але він чує, як співає Наташа, і цей голос змушує його забути про все на світі. Тепер герой розуміє, яке чудове життя, якими дрібними є всі неприємності, адже головне, що "...раптом увесь світ для нього зосередився в очікуванні наступної ноти, наступної фрази...". Микола відчуває: "Усе це: і нещастя, і гроші, і Долохов, і злість, і честь — усе пусте, а ось воно — справжнє...". І
Герої Толстого дуже чутливі до правди, здатні завжди розпізнати фальш, їм притаманні висока культура та благородство душі, що свідчить про багатство внутрішнього світу. Вони завжди знаходяться у пошуках — сенсу життя, істини, краси, гармонії, правди. Вони цілеспрямовані, чесні натури, які поступово відкривають своє істинне призначення. У кожного це призначення своє, але в кожного — високе, благородне.
Л. М. Толстой зображує не лише позитивних героїв, так само реальними та живими є негативні персонажі, проте вони не розвиваються, а ніби застигли у своїй темній сутності, у своїй пустоті та нікчемності.
Головна риса таких героїв — бідність внутрішнього світу, відсутність моральних принципів і цінностей, вузькість інтересів і бажань. Саме такими є "світські трутні" Курагіни, Несвітський, Церков, Шерер і деякі інші герої "Війни і миру", примітивне життя яких викликає якщо не осуд, то огиду.
Твори Л. М. Толстого читають і люблять люди усього світу за неперевершену майстерність у зображенні внутрішнього світу людини. Образи, створені письменником, завжди залишають надзвичайно глибоке враження, яскравий слід у душі читача. Герої творів Л. М. Толстого причаровують своєю неповторністю, яскравою індивідуальністю, своєрідністю та правдивістю, вони дуже відрізняються від героїв творів інших авторів. їх можна впізнати серед тисячі інших, тому що таких живих, реальних персонажів не було ще у жодного автора як вітчизняної, так і світової літератури.