Думка сімейна в романі Л. Толстого "Анна Кареніна"
І. Тема роману. (Головна тема роману — дослідження проблеми сім'ї, аналіз кризових явищ у сучасній письменнику родині.)
ІІ. Структура роману. (Роман складається ніби з двох творів, які розвиваються паралельно: історія сімейного життя Анни Кареніної та доля дворянина, який живе в селі й займається вдосконаленням свого господарства та відносинами з селянами, Костянтина Левіна. їхні шляхи перетнуться лише одного разу, та й то це не змінить нічого в житті героїв. Але їх об'єднує внутрішній зв'язок: обидва герої шукають прихистку від брехні.)
ІІІ. Трагічна історія Анни Кареніної.
1. Життя без кохання. (Анна — заміжня жінка, у якої є маленький син Сергій і нелюбий чоловік, великий державний чиновник. І от настав час, коли вона покохала іншого чоловіка, бо жити без кохання не могла.)
2. Покохати гідного. (Анна покохала Вронського з усією силою жінки, яка стомилася жити без любові. Але Вронський був і залишився дилетантом як у мистецтві, господарських справах, так і в коханні. Він егоїстичний і не чутливий.)
3. Чому це кохання трагічне? (У стосунках із Вронським реалізується лише частина душі Анни, яка не може порвати з минулим, адже там її син, її материнські почуття. А крім того, до покинутого чоловіка вона відчуває ласкаву доброту як до батька своєї дитини. Душа Анни роздвоюється. Крім того, соціальний статус Анни після розриву з Кареніним негативний. Виявилося, що суспільство заохочує зраду, але не відверті щирі почуття. Вона стає самотньою.)
- "Анна Кареніна" (повний текст)
- "Анна Кареніна" (скорочено)
- "Анна Кареніна" (реферати)
- Назвіть особливості художнього стилю Толстого (та інші запитання)
ІV. Кожна нещаслива сім'я нещаслива по-своєму. (Толстой показує, що сім'я неможлива без кохання. Але не менш драматичний розрив сім'ї, бо це тягне за собою моральну відплату. Крім того, не можна забувати про духовний зв'язок подружжя. Такого зв'язку не було у Анни з Вронським.)
V. Відкрити таємницю гармонії. (Над цим працює Левін, мріючи знайти шлях до гармонії. Він поступово для себе з'ясовує, що розгадка гармонії у тому, щоб знайти рівновагу між духовним і фізичним. Жити треба не тільки для себе, керуючись лише егоїзмом. Жити — значить самовдосконалюватися. Зокрема і в сімейних стосунках.)