I. Вітчизняна війна 1812 року — справедлива національно-визвольна війна для Росії.
II. Духовне єднання народу.
1. Виступ всього народу на боротьбу з загарбниками (почуття любові до батьківщини, що охопило всі прошарки населення; прості російські люди, що чинять опір ворогові — селяни Карпо й Улас, старостиха Василиса, купець Ферапонтов).
2. Засудження Толстим окремих представників чиновно-аристократичного товариства (у дні всенародного бідування діяли з корисливих спонукань: придворне петербурзьке життя, коли ворог був у Москві — бали, французький театр, інтриги; "патріотизм" московських аристократів — замість французьких страв їли російські щі, за французькі слова — штраф; граф Ростопчін, що не організував поповнення для армії Кутузова; кар'єристи — іноземні генерали типу Вольцогена; трутневі представники армії — штабісти Несвицький, Друбецький, Берґ, Жерков).
3. Головна роль народу у війні проти французьких завойовників (російські партизани та їх командири Денисов і Долохов; мужик Тихон Щербаков — типовий образ партизана; Платон Каратаев — уособлення всього російського).
4. Бородинська битва — кульмінаційний момент Вітчизняної війни (масовий героїзм народу; і солдати, і офіцери воювали не за Георгіевські Хрести, а за батьківщину; моральна стійкість захисників батареї генерала Раєвського; здивування Наполеона мужнім опором російських військ; результати і значення Бородинського бою — росіяни здобули моральну перемогу над військом Наполеона).
III. Вплив моральної стійкості армії, духу війська на фінал військових дій (з боку французів війна мала загарбницький характер, а з боку російського народу вона була національно-визвольною).