Думка Л. Толстого про роль особистості в історії (за романом "Війна і мир")
І. Як, на думку Толстого, складається історична подія? (Головна думка Толстого про те, що історична подія — це щось таке, що складається стихійно, це непередбачений результат свідомої діяльності всіх людей, пересічних учасників історії.)
ІІ. Чи вільна людина у своєму виборі? (Письменник стверджує, що людина свідомо живе для себе, але служить несвідомим знаряддям для досягнення історичних загальнолюдських цілей. Людина завжди детермінована багатьма чинниками: суспільством, національністю, родиною, рівнем інтелекту тощо. Але в цих рамках вона вільна у своєму виборі. І саме певна сума однакових "виборів" і визначає вигляд події, її наслідки тощо.)
ІІІ. Загальна закономірність і особистість.
1. Хто диктує необхідність дії? (Толстой зазначає про учасників війни: "Они боялись, тщеславились, радовались, негодовали, рассуждали, полагая, что они знают то, что они делают, и что делают для себя, а все были непроизвольными орудиями истории и производили скрытую для них, но понятную для нас работу. Такова неизменная судьба всех практических деятелей... (Провидение заставило всех этих людей, стремясь к достижению своих личных целей, содействовать исполнению одного огромного результата, о котором ни один человек (ни Наполеон, ни Александр, ни еще менее кто-либо из участников войны) не имел ни малейшего чаяния".)
2. Чому Толстой не визнає Наполеона великим? (На думку Толстого, велика людина носить у собі моральні засади народу і відчуває свій моральний обов'язок перед людьми. Тому честолюбні претензії Наполеона видають у ньому людину, яка не розуміє значення подій, що відбуваються. Вважаючи себе за управителя світу, Наполеон позбавлений тієї внутрішньої духовної свободи, яка полягає у визнанні необхідності. "Нет величия там, где нет простоты, добра и правды", — такий вирок Наполеону виголошує Толстой.)
3. У чому велич Кутузова? (Толстой підкреслює моральну велич Кутузова і називає його великою людиною, тому що за мету своєї діяльності той поставив інтерес всього народу. Осмислення історичної події було результатом зречення Кутузова "всього особистого", підпорядкування своїх дій спільній меті. Він виразник народної душі й патріотизму.) ІV. Що може одинична воля? (За Толстим, одинична воля не варта нічого. Так Наполеон, вірячи в силу своєї одиничної волі, вважає себе за творця історії, але насправді є "іграшкою долі", "ничтожнейшее орудие истории". Толстой показав внутрішню несвободу індивідуалістичної свідомості, втілену в особистості Наполеона, тому що справжня свобода завжди пов'язана з виконанням закону, з добровільним підпорядкуванням волі "высшей цели". Кутузов вільний від полону марнослав'я та честолюбства, а тому розуміє загальні закони життя. Наполеон бачить лише себе, а тому не розуміє суті подій. Так Толстой заперечує претензії однієї особистості на особливу роль в історії.)