Ліричний герой поезії Р. М. Рільке

Ліричний герой поезії Р. М. Рільке

І. Імпресіоністський напрям поезії Р. М. Рільке. (Ліричний герой цієї збірки почувається патріотом Чехії. Вірші, що увійшли до цієї книги, навіяні подіями з історії Чехії, чеським фольклором, а також рідним містом Прагою. Ліричний герой прощався з батьківщиною як син своєї землі.)

ІІ. Подорож у себе. (Після того як поет залишив Прагу, він багато подорожував. Наслідком поїздок є дві збірки поета. У віршах книги "Вінчаний снами" (1896) центром стає внутрішній світ ліричного героя, який розкривається через сни і мрії. Назва другої збірки, яка вийшла у перекладі російською під назвою "Адвент", промовляє сама за себе. Адвент походить від латинського adventіcus — чужий, зайшлий. Його герой почувається на зламі часу в очікуванні нових подій — кохання, Різдва, повороту у творчості.)

ІІІ. Ліричний герой "Часослова". (Три книги "Часослова" — збірки, написаної після двох подорожей до Росії, — написано у формі щоденника православного ченця. Герою притаманні дещо романтичні поривання, він ніби розмовляє з Богом. Багато його віршів схожі на молитви, звернені до Бога. У служінні йому — мета життя ліричного героя Рільке, оскільки це — вище призначення людини, адже Бог — в усьому.)

ІV. "Нові поезії" Рільке. (У 1907-1908 роках з'явилися частини збірки "Нові поезії". Вірші розпадаються на кілька циклів, кожен із яких присвячено певній темі і містам чи архітектурним пам'яткам, картинам французьких живописців, європейській історії тощо. Ліричний герой — самотня людина, заглиблена у внутрішній світ. Світ вона пізнає через символічне значення речей. Річ — модель всесвіту, а ліричний герой намагається зрозуміти його.)

V. "Дуїнянські елегії". (Робота над "Дуїнянськими елегіями" тривала майже десять років. Ліричний герой цієї збірки трагічний, бо відчуває безсилля кохання, смерті. Цей герой звертається вже не до Бога, а до темних глибин свідомості й емоцій. Центральні образи "Елегій" — Ангел, Людина, Лялька. Рільке стверджує, що людина — це синтез ангела і ляльки. Тут з'являється важливий для Рільке образ діяльного героя, який сам творить свою долю.)

VІ. "Сонети до Орфея". (Це була остання збірка поета. Життєствердний характер віршів контрастує з похмурими "Дуїнянськими елегіями". Орфей — центральний образ циклу. Він і співець, і митець, і маг, засновник орфічної релігії. Він оспівує красу світу земного, красу людських цінностей. Ліричний герой цих віршів радісно й спокійно приймає буття, зізнається у любові до життя. Це свого роду здобуття гармонії особистості й світу.)