Перемога добра над злом у казці О. Пушкіна "Казка про мертву царівну і про сімох богатирів"
Власне, інакше і не могло б бути: у основі цієї казки Пушкіна лежить народна німецька, а у фольклорі добро завжди перемагає, хоч само і не воює, а лише терпить.
Такою ж терплячою була і головна героїня пушкінської казки: "Белолица, черноброва, нраву кроткого такого". Отже, хоч ми нічого не знаємо про її життя у батьківському палаці, ми віримо, що ці якості виявилися у самому житті. Недарма ж у душі її любить, вірна мачухина Чернявка. Не кинувся б на пошуки поганої нареченої й королевич Єлісей.
Відпущена Чернявкою, царівна знаходить притулок у лісовій хаті сімох богатирів.
Вона там одразу заходилася працювати, не вимагаючи винагороди. Просто через чисту й добру душу. І потім вони усі жили добре:
Им она не прекословит,
Не перечат ей они...
Всі любили добру й працьовиту дівчину, навіть пес Соколко одразу допустив її до господи. Привітно й гостинно зустрічає Царівна невідому їй черницю, яка хоче заподіяти дівчині смерть. Проте у казці зло не може остаточно перемогти навіть у одному житті. То тільки в реальному житті з людиною трапляється таке лихо. У казці замість смерті тяжкий сон, треба тільки принести цілющої води, або поцілувати, або якось інакше виявити свою любов. Так і сталося у пушкінському творі.
Щасливе повернення царської доньки з нареченим не затьмарене нічим, навіть карою злої та підступної мачухи. Сама її злостивість стає причиною її смерті, зло повернулося проти неї. Оскільки зло ніхто не любить, не знайшлося нікого, хто повірив би у можливість воскресіння красивої "бабы гневной". От вона так і залишилася мертвою. Назавжди.
Лишь ее похоронили,
Свадьбу тотчас учинили,
И с невестою своей
Обвенчался Елисей.
І дуже добре, що ніхто не сп'янів на тому весіллі! Бо то було б зло!