Світ казкових героїв у поезії О. Пушкіна

1. О. Пушкін — геніальний поет, геніальний казкар. (Вихід у світ віршованих казок О. Пушкіна на початку XIX сторіччя в Росії став справжньою сенсацією. Читачі були у захваті, а от критика поводила себе стримано. Знайшлося чимало й таких критиків, які докоряли поетові за надмірне "ходіння в народ", бо його "мужицькі рифми" суперечили вишуканим смакам. Та поета це не засмутило. До того ж ті письменники, які раніше намагалися писати в жанрі літературної казки, віддали пальму першості О. Пушкіну і визнали його неперевершений талант. Поет Жуковський у день закінчення написання поеми "Руслан і Людмила" подарував авторові свій портрет з красномовним написом: "Переможцеві-учневі від переможеного вчителя". Вихований на народних казках своєї няні Арини Родіонівни Пушкін ще за навчання в ліцеї задумав створити свою власну казку. Були спроби написати поеми "Монах", "Бова". Однак результатом усіх творчих задумів стала поема "Руслан і Людмила".)

2. Поема "Руслан і Людмила" — тріумф поета-казкаря. (Такої казки в російській літературі ще не було. У невеликій за обсягом поемі вмістилася велика кількість казкових героїв, десятки великих і малих епізодів. Сюжет казки — стрімкий, напружений, насичений подіями. Поема написана милозвучною і співучою пушкінською мовою:

Там на світанні хвиля лине

На берег дикий пісковий,

І тридцять витязів чудових

Із хвиль виходять смарагдових,

Та ще й дозорець їх морський...

(Український переклад М. Терещенка)

Після того як я прочитав казки Олександра Пушкіна, світ його фантастичних образів уявляється мені велетенським деревом — гіллястим і розлогим. Верхів'я того дерева сягає хмар, а коріння міцно врослося в "руську" землю.

Там цар Кащей над злотом чахне;

Там руський дух...

Там Руссю пахне!)

3. Значення творчості О. Пушкіна. (Взагалі творчість О. Пушкіна важко переоцінити. Він — не просто визнаний класик. Він — той поет, якого читатимуть усі народи в усі часи. Казковий світ Пушкіна, здається, увібрав у себе народні казки, і давні легенди. Це наче доторкнутися до чогось вічного, сталого і прекрасного.

І я там був, і мед я пив;

Край моря бачив дуб зелений;

Під ним сидів, і кіт учений

Своїх казок мене учив.)