Дивовижний світ казок О. Пушкіна
Зимовий вечір, за вікном завірюха, а в кімнаті затишно. Мені п'ять років, я ще не вмію читати. Мама якось таємниче каже; "Сьогодні я почитаю тобі Пушкіна". І з перших же рядків:
Три девицы под окном
Пряли поздно вечерком
починається диво. Мама промовляє такі прості слова, та звучать вони, мов музика.
В синем небе звезды блещут,
В синем море волны хлещут.
І в усьому світі немає більше нікого, крім героїв "Казки про царя Салтана". Моє серце завмирає, коли царівну з маленьким сином засмолили в бочці. Я так рідію, коли вони опинилися на волі, коли Царівна-Лебідь збудувала їм за одну ніч чудове місто. Для прекрасної Лебеді немає нічого неможливого. Вона може перетворити Гвідона на маленького комара або джмеля. Царівна з легкістю перенесла у двір Гвідона чарівну білочку, яка гризе золоті горішки та співає пісень. їй підвладні тридцять три витязі на чолі з дядьком Чорномором. А сама Лебідь — то царівна, від якої не можна відвести очей:
Днем свет божий затмевает,
Ночью землю освещает —
Месяц под косой блестит,
А во лбу звезда горит.
І як добре, що царь Салтан зустрівся з Гвідоном та своєю дружиною, а заздрісні ткаля та кухарка зі злою свахою Бабарихою визнали свою вину.
Потім були інші казки Пушкіна, такі ж чудові та мелодійні. А в пролозі до поеми "Руслан і Людмила" поет зобразив ціле казкове царство, яке населив казковими героями. Тут живе учений кіт, бродить лісовик. На невідомих стежинах сліди небачених звірів. Як і в багатьох народних казках, є хатка на курячих ніж та ступа з Бабою-Ягою. Там "руський дух... там Руссю пахне!"
Я багато разів перечитувала казки О. Пушкіна, дещо з них знаю напам'ять. Та кожного разу, коли відкриваю книгу казок улюбленого поета, я поринаю в їхній дивовижний світ, неначе вперше.