Я дуже люблю казки О. Пушкіна. Не раз уявляла своїх улюблених героїв і мандрувала з ними світом казок. Милуючись лебедем, я ще й досі вірю, що він ось-ось обернеться прекрасною царівною, а чорний кіт може розповідати казки, як у вступі до поеми "Руслан і Людмила":
Край лукомор'я дуб зелений,
І золотий ланцюг на нім.
Щодня, щоночі кіт учений
На ланцюгу кружляє тім.
"Руслан і Людмила" — одна з найулюбленіших моїх казок. Вона схожа на історичну поему. О. Пушкін цікавився давньоруською історією, й у творі це відчувається.
З перших рядків казки постає перед нами могутній київський князь Володимир, який віддає свою дочку заміж за найхоробрішого воїна Руслана. Руслану заздрять Рогдай, Фарлаф та хан Ратмир, на перший погляд, здається, теж гідні молодці, котрі теж кохають Людмилу. Щастя молодих здається безмежним. Однак, коли закохані залишилися самі в спальні, невідома сила з рук Руслана вирвала Людмилу й понесла світ за очі.
Дізнавшись про таємне зникнення доньки, князь Володимир свій страшний гнів обрушив на зятя. І тоді Руслан вирушає на пошуки Людмили. Блукаючи світом, він на кожному кроці виявляє свій богатирський дух.
Багато перешкод було на шляху Руслана. Однак він зустрічав і добрих людей. Наприклад, чарівника Фінна, який допомагав Руслану в пошуках Людмили. А потім довелося лицарю витримати поєдинок з головою воїна, що мав надзвичайну силу. А потім він теж допоміг Руслану знайти царство злого Чорномора, який у казці є втіленням зла.
Незважаючи на те, що Чорномор володів надприродною силою, Руслан переміг його, знайшов свою Людмилу і навіть використав голову Чорномора в боротьбі з ворогами.
Злу силу в казці представляє чаклунка Наїна, яка чинила перешкоди Руслану. Ще б я назвала злою силою Рогдая, Фарлафа та Ратмира. Вони одночасно з Русланом вирушили на пошуки красуні Людмили. Але жоден з них не проявив ні мужності, ні терпіння. Рогдай намагався підступно вбити Руслана, Ратмир закохався в іншу й залишився з нею. А Фарлаф убив Руслана, коли той, перемігши Чорномора, повертався зі сплячою Людмилою до Києва. Однак добрий чарівник Фіни знову допоміг Руслану. Він його оживив.
Згодом ми вже бачимо Руслана як мужнього захисника рідної землі на полі брані з ворожими полчищами печенігів, які в той час напали на Київ:
...ген між ворогами
Блищить у лотах, як в огні.
Чудесний воїн на коні,
Грозою йде, кругом рубає.
І, звичайно ж, всю поему осяває героїня Людмила. О. Пушкін змальовує її вродливою і ніжною. Вона кохає Руслана, глибоко страждає в палаці Чорномора, в його розкішних садах, намагається сховатися від чаклуна.
Ось такі різноманітні герої цієї казки. Сяйво щастя на боці молодості та кохання. Перемагає добро, покарано зло.