Своєрідність теми кохання в романі О. Вайльда "Портрет Доріана Грея"

На любові тримається весь світ.

Ф. Шиллер

Кохання! Велике, найпрекрасніше почуття, що його дано людині. В ім'я кохання здійснюється все найкраще, найвагоміше на землі: будуються міста, долаються найвищі гірські вершили, з'являються прекрасні, неповторні витвори мистецтва, відкриваються нові материки, зірки і планети, наукові відкриття і винаходи, здійснюються найвеличніші подвиги.

Кохання, якщо воно справжнє, підносить людину, робить її добрішою, розумнішою, благороднішою. Найкращі поети і письменники усього світу оспівують це прекрасне почуття у своїх творах. Немає, мабуть, жодного поета, який би не торкнувся у своїй творчості цієї теми.

Теми кохання торкається у своєму романі "Портрет Доріана Грея" і письменник О. Вайльд.

Молодий, гарний аристократ Доріан Грей — головний герой роману, будучи ше зовсім юним, закохується у молоду актрису Сибілу Вейн, спокійну й дуже привабливу, у якої "очі — сині озера, губи — пелюстки троянд". У маленькому провінціальному театрі вона грає ролі у великих шекспірівських трагедіях. Грає настільки захоплено й одухотворено, що сама ніби перевтілюється у героїнь своїх п'єс. Ця її талановита гра приваблювала серця вдячних глядачів і суворих критиків. Дівчина, створивши свій дивний, вигаданий світ, продовжувала жити в ньому. І тут, як із захмарних висот, прийшов до неї її прекрасний "чарівний принц" — Доріан Грей. її перше велике і прекрасне кохання. Доріан Грей, будучи ідеалістом по натурі, бачить у Сибілі живе втілення краси і пропонує їй одружитися з ним. Дівчина охоплена неймовірним щастям. Але коли на спектаклі, куди Доріан запросив своїх друзів — лорда Генрі й художника Безіла Холлуорда, Сибіла грала не кращим чином, бо вирішила надалі бути сама собою, ще й до того була переповнена своїм майбутнім особистим щастям, всі побачили в ній звичайну просту дівчину, навіть посередність. Спектакль не вдався. Друзі Доріана — кожен по-своєму, — заспокоюють його: співчуває добрий Безіл, лукаво всміхається лорд Генрі. А сам Доріан Грей — у відчаї. Він звик, щоб його оточувало тільки незвичайне, велике, прекрасне, талановите, що повинно викликати в оточення лише здивування, захоплення й заздрість. І ні в якому разі не співчуття. А тут така невдача! І Доріан у відчаї кидає Сибілі: "Ви убили моє кохання!" Але чи було це справжнім коханням? Кого чи що кохав Доріан Грей? Сибіл Вейн — молоду, ніжну, добру, красиву дівчину, чи її популярність?

У кожної людини можуть бути невдачі й успіхи, злети й падіння, і ніхто не застрахований від помилок. Але чи мав моральне право Доріан Грей кидати такий жорстокий докір дівчині, яка так щиро, самовіддано кохала його? До того ж вона була ще такою молодою й недосвідченою. Та справа в тому, що Доріан любив лише себе, і, будучи черствим егоїстом, не міг відчути ніжної, легко вразливої душі дівчини, і замість того, щоб заспокоїти, підтримати у важку хвилину, він ображає її й пориває стосунки. Отже, не дівчину Сибіл Вейн кохав Доріан Грей, а славу й популярність актриси, вигадану красу. ] хоч пізніше до нього прийде каяття (хоча запізніле), він захоче примиритися із Сибіл, навіть одружитися з нею, але це буде скоріше почуття обов'язку, а не щире каяття. Цього удару не змогла витримати Сибіл. Коли коханий покинув її, вона не бачила більше смислу у своєму житті й покінчила життя самогубством.

А що ж Доріан Грей? Не встигли ще Сибіл поховати, а він уже розважався: відвідував оперу, модні світські салони й радів тому, що покійна Сибіл нікому з рідних та знайомих не назвала його прізвища і тим самим ніяких неприємностей зі слідством у нього не може бути. Пройшло багато років. Доріан Грей неодноразово ще закохувався, але покохати по-справжньому так і не міг. Та ніхто його і не кохав так, як Сибіл, щиро й самовіддано. А втім, щоб покохати, треба мати душу — чисту, світлу, незаплямовану, чого якраз і бракувало Доріану Грею.