Риси інтелектуального роману у творі Оскара Уайльда "Портрет Доріана Грея" (1 варіант)

Роман "Портрет Доріана Грея" — найбільший твір Оскара Уайльда, вершина його творчості. Розповідь про вродливого юнака, який власне сумління зосередив у портреті, надовго зайняла місце в умах людей XIX століття. Було написано понад двісті різних рецензій, та в одному літературні критики були одностайні: твір має яскраві риси інтелектуального роману.

Роман був написаний на замовлення американського журналу і вперше опублікований у 1890 році. Однак для окремого видання обсяг твору був явно замалий, адже писати такі "портативні" романи було не в дусі англійської прози. Тому, коли постало питання про розширення епічного полотна, Оскар Уайльд уводить сюди велику кількість цитат, філософських роздумів, описів... Цим критики й пояснюють деяку непропорційність окремих частин твору, зокрема найбільшого за обсягом одинадцятого розділу, куди автор додає цілі абзаци з різних брошур, антикварних реєстрів тощо. У цій частині твору показано, яким є життя головного героя роману, Доріана Грея, коли він уже знає про містичні властивості свого портрета й роками ховає його на горищі, паралельно обертаючись у вищому товаристві, колекціонуючи предмети розкоші й антикварні дрібнички, проводячи своє існування в порожніх розмовах і сумнівних розвагах. Отже, "затягування" розповіді особливо видно в цій частині твору, де перелік рідкісних музичних інструментів, історії коштовного каміння, гобеленів, описи культових убрань і властивостей ароматичних речовин займають цілі сторінки.

Проте не можна стверджувати, що "Портрет Доріана Грея" має риси інтелектуального твору лише завдяки вимогам видавця збільшити обсяг роману. Інтелектуалізм у літературі виявляється у схильності персонажів, оповідача, ліричного героя до розумових рефлексій, самоаналізу, у порушенні й художньому втіленні важливих проблем. Уже на початку твору читач бачить епіграф філософського спрямування, який змушують замислитись: "Митець — творець прекрасного... Глядача, а не життя — ось що, власне, відображує мистецтво..." та інші. А чого варті монологи одного з персонажів роману Генрі Уоттона! Своїми міркуваннями, пересипаними численними цитатами й метафорами, про недовговічність краси, про ілюзорність моральних засад, про нетривкість кохання він заворожує не тільки юного Грея, а й читача. Вартий уваги постійний аналіз Доріаном свого життя. У його роздумах автор ніби "жонглює" поняттями моралі, етики, психології, змушує нас задуматись над одвічними питаннями добра і зла, над проблемою життєвого вибору.

"Справжня мораль цього твору полягає в тому, що всяке надужиття, так само, як і самозречення, тягне за собою покарання", — говорив Оскар Уайльд критикам. І треба визнати, автор талановито втілив цю думку за допомогою не лише оригінального сюжету, а й прийомів інтелектуалізації роману. Саме тому "Портрет Доріана Грея" — у ряді творів світової літератури, де підносяться проблеми людського існування, зв'язку життя й мистецтва, краси й моралі.