Здається, про красу природи так багато написано, що неможливо чимось здивувати читача. І все ж, коли читаєш вірші Єсеніна, розумієш: так ще ніхто не говорив.
В тихий час, когда заря на крыше,
Как котенок моет лапкой рот,
Говор кроткий о тебе я слышу
Водяных поющих с ветром сот.
У його віршах живі картини природи: берізки й трави, коти, корови, птахи, що живуть поряд, сповнюючи душу теплом, а над усім цим — безкрає синє небо його батьківщини. Свого часу Єсенін писав: "Моя лирика жива одной большой любовью, любовью к родине". І саме це постійне відчуття батьківщини одухотворює численні картини природи. Це не просто картинки, хоч і виразні. За ними багаті емоції людини, яка через усе життя відчувала нерозривний зв'язок з рідною землею:
Здравствуй, златое затишье
С тенью березы в воде!
Галочья стая на крыше
Служит вечерню звезде.
Може, тому С. Єсенін так гостро відчуває красу землі іншої. Так, у вірші "Село" він описує краєвиди України, де "в шелковых листьях тополя, а там все лес и все поле..." І ми відчуваємо захоплення краєвидами нашої батьківщини як щось природне. Земля всюди прекрасна. І люди скрізь люблять свою землю й природу, і це заслуговує на повагу. Такі думки викликає поезія С. Єсеніна, бо кожен відчуває, як любов'ю і теплом віє від його рядків.
Вот оно глупое счастье
С белыми окнами в сад!
По пруду лебедем красным
Плавает тихий закат.
Мир і спокій у віршах, що змальовують картини природи. Так буває лише тоді, коли людина досягає гармонії з природою, зі світом. Так у віршах С. Єсеніна природа оживає любов'ю до життя у всій його безмежності. Природа постає не тільки у пейзажних картинках окремих куточків мальовничої батьківщини, але й у побутових подробицях. Природа — то частина життя людини, її середовище, її дім. А людина — частина природи.
Гармонія поета з природою відчувається у кожному вірші. І тому його поезії викликають захоплення і довіру:
Если крикнет рать святая:
"Кинь ты Русь, живи в раю!",
Я скажу: "Не надо рая,
Дайте родину мою".
Отже, лірика Єсеніна не тільки змальовує краєвиди його батьківщини, але й ненав'язливо прищеплює думку про те, що картини природи навіки пов'язані у нашій свідомості з почуттям батьківщини. Поезія С. Єсеніна вчить любити все живе на землі, вчить любити батьківщину.