Гумор та людяність творів О. Генрі

Американський новеліст О. Генрі написав майже 400 оповідань і один роман "Королі та капуста". Критики нерідко називають О. Генрі "великим утішником" і розважальним письменником. Так, в його оповіданнях є щось райдужне і казкове. Його герої — типові маленькі люди — часто зазнають поразки своїх ілюзій. Нерідко їм на допомогу О. Генрі закликає його величність Добрий Випадок, який забезпечує щасливу кінцівку подій, та ідеали вірності, дружби, любові перемагають. Здається, ніби письменник просто задовольняв смак своїх читачів, здебільшого представників середніх класів. Але таке пояснення було б надто спрощеним. Навпаки, він бачив їх надто гостро (принаймні його блукання світом і в'язниця навчили цього). Причину казковості естетики О. Генрі, як і схильності до щасливих кінцівок, швидше, слід шукати в гуманістичній спрямованості й демократизмі його творчості. Він завжди щиро вірив у можливість щасливого життя тих пересічних американців, яких із такою любов'ю і симпатією зображує на сторінках своїх книг. Він прагнув подарувати простим людям велике свято Різдва.

Цікаво, що О. Генрі увійшов у світову літературу саме як гуморист, хоча сатиричних творів у його творчості не так багато. Найвідомішою його спробою в цьому жанрі є пародійно-гумористичний роман "Королі та капуста". На думку самого письменника, він створив трагічний водевіль, "комедію, пошиту зі строкатих клаптиків". Цей перший і єдиний роман (а точніше, низка самостійних новел) стосується теми відносин між США і Латинською Америкою. Дія відбувається у вигаданій центральноамериканській країні Анчурії. Проте і в цьому, суто сатиричному творі, О. Генрі був швидше письменником гумористично-ліричного плану, ніж соціальним сатириком.

Утворах О. Генрі нас вражає безліч глибоких думок і влучних спостережень. Та й не всі його новели такі безхмарно світлі і веселі, як, наприклад, "Вождь червоношкірих". Є серед них чимало сумних ("Дари волхвів", "Останній листок") або трагічних ("Місто без подій"). Гостро в його творах відчувається самотність людини, а також жорстокість і байдужість сучасного світу. З погляду письменника, життя — не комедія і не трагедія, а примхливе поєднання і того, й іншого. Новели О. Генрі — тісне співіснування смішного і сумного, кумедного і драматичного.

Наприклад, у новелі "Дари волхвів" бідне подружжя — Джим і Делла напередодні Різдва роблять подарунки одне одному, жертвуючи найдорожчим із того, що в них є. Він дарує Деллі набір черепахових гребенів для її розкішного волосся, але вона постригла і продала його перукареві, щоб купити платиновий ланцюг для годинника Джима, якого той продав, щоб купити гребені.

Новела дотепна, майже анекдотична, але навряд чи можна назвати її смішною або веселою. Але, з іншого боку, ця кумедна невдача з подарунками — справжня казкова різдвяна подія; вона виявляє найкращі якості пересічних людей: самовідданість їхнього кохання, жертовність, душевну щедрість. Новела випромінює світло надії, як випромінює його зоря Різдва, за якою прямували волхви майже два тисячоліття тому.

У новелі "Санаторій на ранчо" в гумористичній формі автор розробляє одну з найпопулярніших тем американської літератури — зіткнення природної людини і цивілізованої людини в зоні фронтиру. Хворий на туберкульоз колишній боксер Мак — Гайр опинився в техаській провінції, де його бере до себе ковбой Рейдлер, який лікував таких хворих. Одужання Мак — Гайра — типова анекдотична ситуація: лікар, якого запросив Рейдлер, помилився, сплутав Мак —Гайра з якимось мексіканцем й оголосив його здоровим; Рейдлер вирішив, що Мак — Гайр — симулянт і відправляє його в степ таврувати худобу; спочатку Мак — Гайр ледь не помер, а потім важка праця і свіже повітря вилікували його. Автор захоплюється силою характеру Рейдлера, щирістю почуттів, його чулістю — одне слово, тими якостями, які в Мак — Гайрі знищила цивілізація.

Новели О. Генрі закінчуються несподівано. Завдяки цьому його оповідання читають з непослабленим інтересом. Приваблює читачів і чарівність гумору, і серйозні думки, і добродушний сміх автора. 1 задоволення читач дістає подвійне: ми навчаємося цінувати тонку майстерність, з якою письменник вміє на кількох сторінках показати комічні випадки, та натякнути на драми життя, і відчуваємо потаємну мрію автора про те, щоб життя стало кращим.