Ця поема є вершиною лірики найславетнішого азербайджанського поета середніх віків — Гянджеві Нізамі . Він, як і інші його сучасники мусульманського східного ренесансу — Хайям, Рудакі, Фірдоусі, був не тільки поетом, а й філософом, астрономом, математиком, фізиком, географом. Ці знання Нізамі використовував у своїй творчості.
Поема "Лейла і Меджнун" — гімн чистому і величному коханню, яке є запорукою щасливого життя на землі.
Цей твір було замовлено поету ширван — шахом Ахсатаном як віршовану обробку перською мовою старої арабської легенди про чарівне кохання юнака Кейса до дівчини Лейли, яке стало трагічним для них обох.
Нізамі творчо підійшов до написання поеми, змінивши деякі деталі, не повторюючи попередників.
Але не це стало визначальним, а сама трактовка кохання як ідеального почуття.
У поемі ми бачимо, що воно дано не кожному, що це — великий дар долі:
І не збагнули їх товариші Науки щастя, пристрасті душі.
Кохання стає для Меджну на усім —навіть самим життям. І це незрозуміле для інших велике почуття робить Меджнуна в очах інших божевільним.
Батько Меджнуна — дуже заможна людина, здавалось, нерівність у походженні та багатстві не є перешкодою. Та суворі закони життя кочовиків-арабів, поняття про честь, стриманість і своєрідний кодекс поведінки юнака йдуть врозріз із поведінкою Меджнуна-поета. Тому й батько Лейли відмовляє сватам Меджнуна.
Проїдати похибок араб lie звик Тому, хто сам себе па глум прирік.
Вражає своїми почуттями і лист Лейли до Меджнуна, насичений порівняннями та образами, притаманними східній поезії. Із нього ми дізнаємося про силу, глибину почуттів Лейли, ЇЇ людяність, глибинуїїскорботи, коли помер батько Меджнуна.
Таким самим благородством почуттів пронизано і лист — відпопідь Меджнуна:
Любов без відгуку, любов смутна
Не варта і найменшого зерна.
Хай буде так.
В крові душа моя,
А ти живеш — і тим щасливий я.
Здається, Лейла і Мсджнун можуть бути щасливими, зникають перешкоди на їхньому шляху. Та вогонь пристрасті, напруженість і страждання, які їм довелося пережити, передчасно зводять Лейлу в могилу, а Меджнуна — з розуму. Так доля і життєві обставини вирішують долю великого почуття. Але рядки поеми:
Не владні над коханням смерть і час. І відстані немає поміж нас свідчать про всеперемагаючу силу кохання, над яким не владна навіть смерть.