Висміювання пихи і марнославства в комедії Мольєра "Міщанин-шляхтич"

Висміювання пихи і марнославства в комедії Мольєра "Міщанин-шляхтич"

Головний герой п'єси буржуа Журден захотів на старості здобути і титул, і звання, захотів навчитися аристократичних манер і завів у себе вдома цілий штат учителів. Журден смішний, бо не розуміє, що середовище, до якого він хотів продертися, не заслуговувало на такі мрії: воно було гірше за нього.

Бажаючи бути шляхтичем, він намагається робити все "як у знатних панів". Спочатку він замовив собі дорогий одяг. Дуже смішним він з'являється у 1-й дії вранці перед слугами і вчителями. Його просте грубе обличчя увінчане нічним ковпаком. Вузькі панчохи ледве натягнуті на товсті литки. Червоні оксамитові штани, зелений камзол, черевики на підборах, банти, пряжки, шпага і поверх усього халат з барвистої індійської тканини, — так зодягнений новоявлений шляхтич.

Журден найняв собі вчителів, які безсоромно спустошують його кишеню і сміються з нього за його спиною. Він жалкує, що батьки не дали йому освіти. Та автор сміється не над запізнілим потягом до наук — йому неприємні люди, які схиляються перед удаваними кумирами і гублять свою людську гідність. Мольєр обурюється поведінкою Журдена, який, забувши свою станову гордість, щасливий, що граф Дорант дійшов до "дружби" з ним і користується його кредитом.

У пародійному зображенні вчителів автор висміює безглуздість того, що аристократи видають за справжню культуру. Наприклад, на уроці філософії пом'ятий у бійці наставник намагався привабити свого немолодого учня розумінням законів логіки, етики, фізики, трьох процесів мислення. І цей урок закінчується редагуванням любовної записки. Але Журден задоволений набутими знаннями, адже він пізнав різницю між віршами і прозою. "Все, що не проза, то вірші, що не вірші — то проза".

Журден перестає бути собою. Та ж від природи Журден тямущий, знає ціну копійці, розуміється на людях (бачить наскрізь шахрая-кравця). Сцена складання листа маркізі Дорімені, коли він рішуче відкидає абстраговано-роздуті варіанти послання, говорить про ясність думки, кмітливість Журдена. Але зближення з графом засліплює міщанина, позбавляє його здорового глузду, роздмухує пиху. Журден висловлює презирство до людей свого стану, відвертається від рідні, відмовляє нареченому дочки, не шляхтичу, вигадує собі "даму серця".

Цей потяг до уявної пошани дає змогу Клеонтові обдурити Журдена маскарадом і отримати згоду на шлюб з Люсіль. Мольєр не показав нам, як поводитиме себе Журден, коли він відкриє обман і стане посміховиськом. Та, мабуть, автор ставив за мету, щоб буржуа, які заражені наслідуванням шляхетності, подивилися на Журдена і побачили в ньому себе.