Наш світ — це море народів і культур, таких різних між собою, таких протирічних, часто ворогуючих... Але перш за все, світ — це море душ, які спільні своєю вічністю, печаллю, любов'ю, своїми вічними пошуками: істини, сенсу життя, чи просто пошуком себе. Китай настільки ж далекий від нас територіально, наскільки чужий нам культурно. Інша раса, інші звичаї, ми різні навіть у дрібницях. Але духовна сутність того, чим заряджені серця, у нас із ними спільна. По-різному можна виражати схожі думки, але від цього їх подібність не щезне. Саме тому глибиною душі ми розуміємо почуття (і їх індикатор — мистецтво) один одного.
Відомий китайський поет ДУ Фу в багатьох своїх віршах піднімає саме тему війни, що, власне, недивно, враховуючи нелегку долю їх автора. Ду Фу випив гірку її чашу, повну боїв, заколотів, бунтів, немилості імператора, скитань, нестатків, відірваності від родини та всього того, що було йому дорогим, до самого дна. Цією полиновою настоянкою насичені й рядки його творів, у яких поет вилив свою печаль, ностальгію за сім'єю та рідними краями, спрагу за мирними часами.
У "Пісні про хліб і шовк" Шишен (титул, який присвоєно китайськими літературознавцями Ду Фу) докоряє своєму невидимому опоненту тим, що хоч у країні не менше десяти тисяч міст, у жодному з них немає миру, кожен має своїх латних, озброєних воїнів, які замість того, щоб засівати поля, сіють смерть і біль. Коли закінчаться ці руйнівні часи? Коли мечі перекують на рала, якими врешті-решт буде оброблена покинута земля? Коли чоловіки повернуться до робіт у полях? Коли жінки знову почнуть співати, займаючись шовківництвом? Що зробити, щоб так було вічно? І чи може так бути?.. Такі риторичні питання ми можемо прочитати як безпосередньо, так і між рядків віршів ДУ Фу. Рідним і близьким адресовані слова "При місяці згадую брата". У сріблястому місячному світлі роси переливаються так, як і в краях дитинства, до яких шлях закритий, і своїм таким знайомим блиском викликають невимовну журбу за тими, із ким війна розділила поета.
Історія України несе на собі немало зарубок, залишених війнами (це передається й на генетичному рівні), тому нашому народові не з чуток відомо, що є війною, тугою та болем, спустошенням після воєн. Усі мотиви та почуття творчості ДУ Фу близькі й зрозумілі нашому народу, вони цілком подібні тим, якими насичували свої вірші поети України в її різні, але так однаково нелегкі епохи. Відомо, що розуміння себе приходить крізь розуміння інших: заглибившись в образи й символи лірики Шишена, ми маємо шанс побачити самих себе — просто під іншим кутом.