Маяковський і футуризм
І. Естетична концепція футуризму. (За час народження футуризму слід вважати 1910 рік, коли вийшла збірка "Садок Судей". Перша декларація футуристів "Пощечина общественному вкусу" вийшла 1912 року. Молоді поети Бурлюк, Кручений, Маяковський, Хлєбніков декларували відмову від традиційної культури ("Бросить Пушкина, Достоевского, Толстого и проч. с Парохода Современности") і з презирством ставилися до законів гарного смаку.
У маніфесті програма футуристів була конкретизована: заперечення граматики, синтаксису, правопису; нові ритми, рими, розміри вірша, нові слова й нові теми, презирство до слави.)
ІІ. До якої групи футуристів належав Маяковський. (Маяковський разом із Д. Бурлюком, В. Хлєбніковим, В. Каменським та А. Крученим складали найбільш впливову в цьому напрямі групу "кубофутуристів", або поетів Гілеї.)
ІІІ. Риси футуризму у творчості раннього Маяковського.
1. Призначення поезії. (Футуристи винесли мистецтво на вулиці, в народ, їхнє слово було створено на декламування вголос. Мистецтво мало пробуджувати почуття. Так створені ранні вірші В. Маяковського: "Послухайте", "А ви змогли б?", "Нате", "Вам!" тощо. Ці вірші, як правило, вже у назві мають звертання.)
2. Тематика поезії футуризма і Маяковського. (Тематикаа поезії футуристів часто предметом поезії обирала місто, зовнішній світ і образ "я", протиставлений йому. Саме такі вірші писав і В. Маяковський ("Кое-что про Петербург", "Я", "Уличное" та інші.)
3. Форма. (Незвичною була і графіка вірша (різні форми: коло, трикутник, метелик тощо), незвичні образи (найчастіше місто-велет, вулиці й будинки оживлені через метафори: "Ходьбой усталые трамваи скрестили блещущие копья", "...сырой погонщик гнал устало Невы двугорбого верблюда" та інші). Футуристи ретельно працювали над звукописом, римою, використовували анаграми. Образи найчастіше мали експресивний характер, запам'ятовувались. Такі особливості притаманні раннім віршам Маяковського "Из улицы в улицу", "Ночь", "От усталости".)
4. Принцип зображення. (Антиестетизм — заперечення культури як такої в ім'я абсолютизації реальності — властивий Маяковському, як іншим футуристам. У сучасному поетові суспільстві, на його думку, єдність матеріального і творчого, духовно порушена. Ідеальному немає місця, а тому так багато відштовхуюче матеріального у віршах: "обрюзгший жир", "мясо", "слюни" тощо. Тому ліричний герой Маяковського самотній, бо він — носій гармонії, якої нема навколо ("Ничего не понимают", "Надоело!" та інші). А через це світ цей заслуговує на зруйнування. Саме такою і є мета мистецтва, на думку Маяковського-футуриста.)
ІV. Естетика нового у віршах Маяковського. (Футуризм поета не обмежений лише роботою над формою. Він включає і антивоєнні настрої (що не було властиве, скажімо, італійським футуристам), і атеїзм, інтернаціоналізм, революційність. Гаслом Маяковського стало: "Нам слово нужно для жизни. Мы не признаєм бесполезного искусства".)