Відтворення в новелі Т. Манна "Маріо і чарівник" європейської атмосфери 30-х років XX століття, просякнутої фашистськими ідеями

Відтворення в новелі Т. Манна "Маріо і чарівник" європейської атмосфери 30-х років XX століття, просякнутої фашистськими ідеями

І. Між двома світовими війнами. (Аналізуючи причини виникнення фашизму, Т. Манн звернув увагу на характерну рису дійсності, що існувала після Першої світової війни: не всі, хто повернувся, бажали мирного життя. Адже багато хто не зміг до нього пристосуватися, бо волів лише вбивати. Вони й жадали реваншу за програну війну. Ці духовно збіднені люди легко піддалися на заклик Муссоліні до воєнного перевороту в Італії, який відбувся 1922 року. Така само ситуація назрівала і в Німеччині.)

ІІ. Час написання новели. (Новелу "Маріо і чарівник" було написано 1930 року, коли фашизм почав свій наступ у Європі.)

ІІІ. Ставлення Т. Манна до новели "Маріо і чарівник". (1932 року Т. Манн в одному з листів писав: "Щодо "Маріо і чарівника", то мені неприємно, коли це оповідання розглядають як політичну сатиру. Тим самим його замикають у сфері, до якої воно належить тільки невеличкою своєю частиною. Я не заперечую, у ньому є деякі політичні прикмети і натяки злободенного характеру, але політика — поняття широке, воно переходить без різкого розмежування до області етичних проблем, і мені хотілося б бачити значення цієї невеликої історії, скоріш, в її епічній..., ніж в її політичній стороні". Письменник наполягає на тому, що в новелі "Маріо і чарівник" йдеться не тільки про суспільну ситуацію в Італії та Німеччині 20-30-х років, а й про інші часи й епохи.)

ІV. Чіполло та його політичний прообраз. (Чіполло — артист-гіпнотизер, який дає свій сеанс людям, що чекали від нього на прекрасне диво. Свого часу Манн, даючи характеристику особистості Гітлера, назвав його "артистом, який зачарував Європу". Літературна й політична аналогія очевидна. Як Маріо використовує свій дар впливати на публіку, так і Гітлер використовує свій вплив, формуючи німецьку націю по-іншому, бо він був злим генієм німецького народу.)

V. Чим пояснюється нетерпимість до іноземців у курортному містечку. (Новелу було створено того часу, коли до влади в Італії прийшов фашизм, який перш за все диктував національну винятковість, що породжувала пиху однієї нації, зверхність у відносинах (столики "для своїх" у їдальні, виселення сім'ї іноземців з дітьми, аби ті не заважали римлянам, бо дівчинка була хвора й кашляла). Ідея національної вищості захопила всіх на побутовому рівні, так що навіть "на пляжі аж кишіло юними патріотами — неприродне й дуже гнітюче явище".)

VІ. Попередження про небезпеку для Європи. (Т. Манн подає розповідь від першої особи, підкреслюючи таким чином емоційно-особистісне сприйняття не тільки подій, а й самої атмосфери, що панувала в Торре ді Венере. Автор одразу розділив так званих "патріотів", владу й звичайних людей, схильних любити дітей, бути люб'язними й гостинними. Тільки після від'їзду таких, як той суворий оборонець моралі, що написав донос, "життя в Торре, в кав'ярнях і на алеях парку стало вільніше, почало більше скидатися на європейське..." У цих небагатьох словах попередження звучить відкрито: нацизм, фашизм — це несвобода, яка загрожує Європі.)