Трагедія і драматизм особистості в оповіданні "Жага до життя"

Ні дерев, ні кущів, ні трави — нічого,

окрім безмежної і страшної пустелі.

Джек Лондон

Болівар не витримає двох.

О. Генрі

Читаючи твори Джека Лондона, не можна не ототожнювати життя його героїв з особистою долею видатного письменника, який прожив усього сорок років. Закон рівних можливостей американського суспільства ніби повністю спрацював на прикладі творчих успіхів Дж. Лондона. Розглянувши його творчість і ознайомившись з біографією письменника, можна зробити висновок, що за успіх майстра пера була сплачена занадто висока ціна. Дж. Лондон виснажився фізично, тому що переживав нарівні зі своїми героями ті пригоди та випробування на міцність, які спіткали його в мандрівках і пошуках тяжкої роботи заради існування. Ставши успішним та заможним, Дж. Лондон не зміг пристосуватися до спокійного, забезпеченого життя. Натура письменника-бунтаря, борця не сприймала такий спокійний побут. Він не зрадив своїм ідеалам і літературним героям, не звик до благополуччя і згорів у пошуках справжніх вчинків та почуттів.

Одним із суперечливих оповідань, яке можна порівняти з долею автора, є "Жага до життя". Той драматизм і ті випробування, що випали на долю шукачів золота, вражають, а людська сила волі та духу викликає захоплення.

Оповідь "Жага до життя" з перших рядків пронизана драматизмом. Два шукача золота після завершення сезону в дуже тяжких природних умовах намагаються повернутися додому з мрією — скористатися своїм багатством, добутим тяжкою працею. Саме на тлі ставлення до багатства та головних людських цінностей розгортається драма. Один із показників слабкості — байдужість головного героя до свого приятеля, з яким він ділив усі труднощі пошуків золота на далекій суворій Півночі. Кинувши травмованого товариша, він врешті решт сплачує за свою байдужість власним життям.

Взагалі, вся творчість Дж. Лондона пронизана екстримом і максималізмом. У нього немає сутінок, є тільки день — ніч, добро-зло, сила — слабкість, зрада — благородство. Це дуже характерно для самого Дж. Лондона, університетом якого було тяжке життя серед простих, справжніх людей, що все життя досягали своєї мети, розраховуючи тільки на власну силу, причому намагаючись не порушувати моральних цінностей людства. Людина, яка залишила в біді іншу і до останнього дихання несла із собою золоту здобич, не в змозі її кинути, врешті-решт розраховується найдорожчим — власним життям. Це вирок долі.

Інший герой зображений в оповіді як людина, що до останнього виборює право на життя і все ж таки перемагає. Важливим є те, що автор у своїх творах акцентує увагу на тому, що право на життя досягається не тільки за допомогою грубої сили, а й завдяки моральним якостям людини. У зображенні боротьби за життя свого героя Джек Лондон показує незламний характер людини, яка перебуває в екстремальних умовах і не зраджує саму себе. Так, герой кинув золото заради інших цінностей. Він не став їсти останки свого друга і привласнювати його золото. Наш герой жаліє його, а не радіє з приводу смерті напарника.

Особливо вражає епізод боротьби за життя між хворим вовком та людиною. Дж. Лондон вкотре показує всю суворість і невблаганність законів дикої природи. Вовк, щоб вижити, чекає на смерть людини і весь час переслідує її. Надія на життя одного є ціною смерті іншого. Вовк — це тварина сильна й витривала, але людина протиставила йому силу духу, використовуючи до останнього всі можливості свого організму: "Навіть помираючи, він не скорився смерті". Можливо, це було чисте безглуздя, але й у пазурах смерті людина кидає їй виклик і бореться з нею, залишаючись сильною духом. Борець за життя, вже втрачаючи свідомість, по-звірячому, з останніх сил учіплюється в шию вовка і загризає його. Перемога людини — справжньої людини — була за його силою волі.

Завдяки справжнім людським якостям, незважаючи на будь-які перешкоди, людина перемагає зовнішні обставини, якими б нездоланними вони не здавалися на перший погляд. Під тиском страждань та неймовірних іспитів на витривалість людина може втратити адекватне сприйняття дійсності. Наприклад, хто пережив страшний голод, той ніколи про це не забуває, і це не може не вразити психіку людини. Але ж справжня людина завжди залишається людиною, не поступається своєю гідністю, не зраджує моральним цінностям, які є головним надбанням людства. Такий основний висновок можна зробити, прочитавши твори Дж. Лондона та ознайомившись зі сторінками біографії письменника.