Романтичне кохання — одна з провідних тем творчості О. Купріна
Тема кохання — це головна тема творчості О. Купріна, хоча вона й багатогранне, хоч охоплює ще багато проблем. Здається, нічого нового про кохання вже сказати неможливо, але цей письменник зумів сказати про кохання головне: воно безсмертне, воно поза часом і будь-якими приземленими міркуваннями.
Так в оповіданні "Суламіф" вбачаємо не просто переспів біблійних мотивів. Це справжній гімн коханню, неоглядному й могутньому, як смерть. І найвідоміша романтична історія — це повість "Гранатовий браслет". Справа не в оригінальності історії кохання скромного чиновника Желткова до княгині Віри Шеїної. Це була б звичайна історія про суспільну нерівність, якби не головне, що робить їх рівними, — однакова здатність відчувати. Хай це почуття поки що спить у серці Віри, але ж у останньому листі Желтков звертається до образів музики, що були зрозумілі обом, адже їхні культурні вподобання й давали йому змогу сподіватися на духовну близькість. Високе романтичне почуття головного героя вражає тих, хто сам здатен на таке. Тому Желткова розуміє чоловік Віри, старий Аносов, який переконує її, що це, можливо, те саме єдине кохання, про яке мріють усі жінки і на яке більше не здатні чоловіки. Історія ця, хоч і здається незвичайною, дарує надію всім нам нате, що справжнє кохання все ж буває, хай і не так часто. Ця надія гріє, мабуть, і героїню повісті "Яма". Глибоко гуманістична ця повість. Здавалося б, це знущання з кохання — писати про повій. Але письменник говорить про те, що кохання безсмертне, воно здатне жити навіть там, де його топчуть, бруднять. Це, може, єдине, що дає змогу вберегти бодай крихту людської гідності для тих жінок. Отож, зображуючи романтичне кохання, О. Купрін звертається до найсвітлішого в серці кожного. І в той же час переконує: кохання вище за будь-які матеріальні міркування, воно вільне, як сама душа, воно здатне й малу людину зробити великою.