Шлях Мауглі від вихованця Джунглів до їх господаря

Шлях Мауглі від вихованця Джунглів до їх господаря

Одного тихого задушливого вечора до вовчої печери в джунглях прибилося Людське дитинча, якого батьки загубили під час полювання на тигра. Воно було зовсім голе та дуже голодне, але зовсім не боялося грізних звірів. Вовки нагодували дитину, не захотіли віддати її тигру Шер-хану, а залишили в своїй печері. Мати Вовчиця назвала дитинча Мауглі, що значить Жабеня. В ніч Племінних Зборів Батько Вовк повів його разом зі своїми вовчатами на Скелю Ради. Саме там приймали щенят до Зграї. Тигр Шер-хан хотів, щоб Людське дитинча віддали йому, бо він вважав Мауглі своєю здобиччю. Але Мати Вовчиця ладна була битися на смерть за Мауглі. До того ж за нього вступився ведмідь Балу, а пантера Багіра пообіцяла Зграї викуп. І Мауглі прийняли до Сіонійської Зграї — ціною забитого бика та доброго слова Балу.

Бурий ведмідь Балу навчав вовченят Закону Джунглів. Серед його учнів був і Мауглі. Проте Людському дитинчаті доводилося вивчати набагато більше, ніж молодим вовкам. Старий ведмідь навчав Мауглі усіх Законів лісу й води, щоб той міг шанобливо розмовляти з усіма мешканцями Джунглів. Знало Людське дитинча також і Владичне Слово Джунглів, за допомогою якого можна попросити захисту у кожної істоти в Джунглях.

Мауглі ріс і виховувався разом із вовченятами. Батько Вовк навчав його доти, аж доки кожен звук в Джунглях не став для нього зрозумілим. Хлопець дотримувався кожного слова Закону Джунглів. Серед вовків він почував себе своїм. Хлопчик часто виймав довгі колючки з вовчих лап. Але він помітив, що жоден вовк не витримує його пильного погляду в очі. Ночами він любив сходити з горба на засіяні ниви та з цікавістю стежив за селянами в їхніх хатинах.

Отак минуло десять років. Мауглі усе ріс та ріс, дужчав і дужчав, ані над чим не замислюючись, крім того, як роздобути їжу. Ватажок Зграї Акела старішав. Тигр Шер-хан потоваришував із молодими вовками і все частіше висловлював свій подив, що вони дозволяють, щоб ними попихали вмираючий вовк і людське дитинча.

І ось настав той день, коли Акела не зміг вбити свого оленя. Ввечері вся Зграя зібралася на Раду. Мауглі прийшов туди, тримаючи в руках горщик із вогнем. Це Багіра навчила його, як здобути Червону Квітку, яку бояться всі звірі в Джунглях. Кульгавий Шер-хан, який не належав до Зграї, захотів нав'язати їй свою волю. Він забажав, щоб Акелу вбили, а Мауглі віддали йому. Молоді вовки підтримали тигра. Тоді хлопець сміливо підвівся на ноги, встромив суху гілку в полум'я і почав вимахувати нею в колі переляканих вовків. А потім заговорив не як гість серед звірів, а як господар Джунглів. Він покарав Шер-хана, вдаривши того палаючою гілкою по голові, й прогнав тигра та його підлабузників зі Скелі Ради. Мауглі заступився за беззахисного Акелу, сказавши, що ніхто не посміє вбити старого вовка, бо на те нема його волі. Так він віддав свій борг вдячності мешканцям Джунглів перед тим, як залишити їх і піти до невідомих створінь, які звуться людьми.