П'єса Г. Ібсена "Нора" ("Ляльковий будинок") викликала бурхливі суперечки в суспільстві, подекуди у вітальнях навіть вивішували об'яву: "Просимо не говорити про "Ляльковий будинок". Власне, нова драма почалася зі слів головної героїні Ібсена, які були сказані чоловікові Хельмеру: "Нам з тобою є про що поговорити". Ібсен створив своєрідний жанр п'єси-дискусії, де для персонажів головним стає не досягнення життєвого успіху, а пошук справжніх доказів істини в діалозі. П'єса-дискусія викликала дискусії й у житті.
Справа в тому, що навіть при сьогоднішній емансипації жінки поведінка Нори — те, що вона пішла від дітей, — не може вважатися нормою, а в часи Ібсена це ображало суспільну мораль.
Роль Нори — серйозний іспит для будь-якої актриси. Зі знаменитих актрис Нору грали італійка Елеонора Дузе і росіянка Віра Комісаржевська. Перша скоротила текст п'єси, друга ж зіграла цілком за Ібсеном.
Допускалося, що в художньому творі, і в драмі в тому числі, існує своя логіка розвитку характеру, що визначає вчинки героїв, тобто нічого несподіваного, за цією концепцією, у житті героя бути не може. Нора любляча мати і, за логікою нормального міркування, сварка з чоловіком не може стати причиною її відходу від дітей. Як могла ця "пташка", "білочка" зважитися на такий вчинок і так завзято відстоювати свою точку зору?
Ібсен не пішов шляхом стандартного розвитку подій. Він був новатором в області драматургії, тому психологічна неадекватність героїв стала в нього символом неадекватності суспільних відносин. Ібсен створив аналітичну, а не психологічно-побутову п'єсу, і це було нове. Ібсен показав, як людина всупереч усьому, всупереч психологічній вірогідності наважується бути самою собою.
- Реферати про життя та творчість Генріка Ібсена
- Визначте місце творчості Генріка Ібсена у світовій літературі (та інші запитання)
"Мені потрібно з'ясувати для себе, хто правий — суспільство або я, — повідомляє Нора чоловікові. — Я вже не можу задовольнятися тим, що говорить більшість і що пишуть у книжках. Мені самій потрібно подумати про всі ці речі і спробувати зрозуміти їх".
Створивши нову за настроєм п'єсу (аналітичну), Ібсен "не розвантажив" її від побутових подробиць. Так, п'єса починається з різдвяної ялинки, що купила і принесла додому Нора у Святий вечір. Різдво для католиків і протестантів — головне свято року, воно є уособленням сімейного затишку і тепла. Крім ялинки драматург наводить багато інших побутових подробиць. Це і неаполітанський костюм Нори, у якому вона буде танцювати на вечірці в сусідів, потім у цьому ж костюмі вона почне рішучу розмову з Хельмером. Це і поштова скринька, де лежить викривальний лист від лихваря, візитки Ранка зі знаком швидкої своєї смерті. Ідучи від Хельмера, Нора хоче взяти з собою тільки ті речі, що привезла зі свого будинку, одружившись. Вона "звільняється" від речей "лялькового будинку", від усього, що здається їй нещирим, чужим. У безлічі подробиць Ібсен прагнув показати "засмічення" життя в будинку Хельмера. Разом з тим ці подробиці підтексту допомагають читачу і глядачу розібратися в подіях, що відбуваються.
У своїй промові на його честь у Союзі норвезьких жінок у 1898 році письменник сказав: "Дякую за тост, але я повинен відхилити від себе честь свідомого сприяння жіночому руху. Я навіть не дуже усвідомив його суть. І справа, за яку борються жінки, мені здається загальнолюдською..."
Найбільш сміливими в часи Ібсена вважалися висловлювання і дії Нори наприкінці п'єси, коли Хельмер, наляканий тим, що дружина може залишити родину, нагадує їй про її обов'язки перед чоловіком і дітьми. Нора заперечує: "У мене є й інші обов'язки, і такі ж святі. Обов'язок перед собою". Хельмер наводить останній аргумент: "Насамперед ти жінка і мати. Це важливіше за все". Нора відповідає (у цьому місці лунали оплески): "Я вже в це не вірю. Думаю, що насамперед я людина, така ж, як ти... або принаймні повинна піклуватися про те, щоб стати людиною".
Ставши прапором фемінізму на рубежі XIX—XX століть, п'єса Ібсена через сто років не викликає інтересу там, де вона зустрічалася колись бурхливими оплесками, тобто в Норвегії, у Росії і, мабуть, в інших країнах. Природне питання: чому? Хіба пішли з життя всі проблеми, що змусили Нору вчинити так, як вона вчинила? Може, це тому, що в Норі розглядається окремий випадок боротьби за звільнення особистості? Однак "Ляльковий будинок" — це п'єса, у якій показана невідповідність між зовні благополучним життям і його внутрішнім неблагополуччям. Може, проблема звільнення людини на початку XXI століття в тому аспекті, у якому вона поставлена в п'єсі Ібсена, здається надуманою, мовляв, "навісніє з розкошів дама", у нашому важкому житті не до цього.
Є ще одне важливе питання в п'єсі крім уваги до долі головної героїні. На думку Ф. М. Достоєвського, перетворення людства в бездумних і безтурботних ляльок, що підкоряються ляльководам (як це було в п'єсі: Хельмер — Нора), становить страшну небезпеку. У масштабах цивілізації "гра в ляльки" веде до створення тоталітарних режимів і до загибелі цілих народів. Але цих висновків у Ібсена, природно, бути не може. Для нього родина — це і є суспільство, його відбиток. 1 з цим не можна не погодитися.
Драми Ібсена, що обійшли всі театри світу, вплинули на світову драматургію. Інтерес художника до духовного життя героїв і критика ним соціальної дійсності стають законами передової драми на рубежі XIX і XX століть.
Дуже шкода, що сьогодні в репертуарі наших театрів майже немає п'єс Г. Ібсена. Лише зрідка можна почути музику Едварда Гріга до іншого твору Ібсена — драми "Пер Гюнт", що пов'язана з народною творчістю, зі світом казки. Чарівний образ Сольвейг, глибокий філософський зміст драми привернули до "Пер Гюнта" увагу всіх шанувальників прекрасного.