Добро і зло в романі В. Гюґо "Собор Паризької Богоматері" (у формі плану)

Шкільний твір

I. Видатний французький письменник Віктор Гюґо (70 років літературної діяльності, відомі романи "Людина, яка сміється", "Трудівники моря", "Дев'яносто третій" тощо).

II. "Собор Паризької Богоматері" — один із найкращих історичних романів XIX століття (романтичний стиль, розповідь про життя Франції кінця XV століття, роздуми над сучасністю, тема добра і зла, краси і потворності; розчарування в ідеалах Французької буржуазної революції, в можливості прогресу, початок нової епохи Відродження).

III. Головні герої роману.

1. Собор Паризької Богоматері — рівноправний герой твору (собор названо на честь Богоматері, яка віддала сина на муки заради людства, втілює ідею добра, справедливості, любові; герої роману тісно пов'язані з собором).

2. Квазимодо — потворний глухий горбань (кохає циганку Есмеральду, кохання сильне, пристрасне, самовіддане, готовий у будь-яку мить прийти їй на допомогу, заради кохання здатний на злочин).

3. Есмеральда — символ жіночої краси, щирості, ніжності (прекрасна не тільки зовнішньо, а й душею; чудовий голос, здатна на сильні почуття, які не мають місця в світі, де живе Феб).

4. Клод Фролло (вчинками керують пристрасті, не знає співчуття до інших, здатний на злочин).

IV. Головна думка твору — добро завжди перевершить зло (визначити межу між добром і злом, навчити бачити прекрасне; віра в переможну силу добра, в людський прогрес).