Життя та творчість Ернеста Міллера Гемінгвея

Життя та творчість Ернеста Міллера Гемінгвея

І. Родина Гемінгвея. (Народився 1899 року в родині лікаря в містечку Оук-Парк в Іллінойсі. Дитячі роки минули в лісах штату Мічіган.)

ІІ. Перші кроки. (Після закінчення школи він деякий час працював у невеликій газеті, а в 19 років потрапив на фронт Першої світової війни. У складі санітарних частин воював в Італії, де був тяжко поранений. Потім оселився в Парижі, де працював кореспондентом американських газет.)

ІІІ. Початок творчості. (У Парижі Гемінгвей познайомився з представниками "загубленого покоління", що групувалися навколо Гертруди Стайн. Перша крига "У наш час" вийшла 1925 року, до неї увійшли оповідання про дитинство та юність першого свого ліричного героя Ніка Адамса. Тут уперше з'являються антивоєнні мотиви творчості.)

ІV. Проблема "загубленого покоління" у творчості Гемінгвея. (Найповніше ця проблема була розгорнута у повісті "І встає сонце" (у російському перекладі "Фієста", 1926 рік). Тут автор зображує трагедію людей, чиє життя скалічила війна. Його герой Джейк Барнс, життєвою програмою якого є індивідуалізм.)

V. Значення роману "Прощай, зброє". (Роман був третім великим твором Гемінгвея, вийшов 1929 року і мав антивоєнний характер. Особисте щастя уявляється лейтенанту Генрі тим бар'єром, який має відокремити людину від війни, але герой зазнав поразки і доходить висновку про безглуздість і жорстокість життя. Цей спосіб зображення героя у миті найвищого напруження душевних і фізичних сил знайшов продовження у всьому творчому доробку автора — романах "Мати й не мати", "По кому подзвін" тощо.)

VІ. Тема смерті у творчості Гемінгвея. (На початку 30-х років з'являються книги "Смерть після полудня" (1932), "Зелені пагорби Африки" (1935), які вважають найпохмурішими, оскільки вони торкаються теми смерті. Про творчу і фізичну загибель письменника розповідається у трагічній повісті "Сніги Кіліманджаро" (1936).)

VІІ. Іспанська тематика в творчості Гемінгвея. (Письменник брав участь у громадянській війні в Іспанії, закупив колону санітарних машин для республіканців, часто бував на фронті. Іспанські події відображено у п'єсі "П'ята колона", а також сценарії "Іспанська земля" (1938), нарисах "Іспанський боєць" (1938), "Мадридські шофери" (1938), романі "По кому подзвін" (1940).)

VІІІ. Самотній герой Гемінгвея. (Такий самотній герой з'являється вперше у романі "За рікою у тіні дерев" (1950). А у повісті "Старий і море" (1952), за яку Гемінгвей був відзначений Нобелівською премією, герой хоч і самотній, але він не сам. Загальний тон повісті зовсім інший: "Людина не для того створена, аби зазнавати поразки". І вперше в цій повісті немає характерної для творів Гемінгвея трагічної кінцівки.)

ІX. Посмертні видання. (Гемінгвей помер 1961 року. По смерті письменника було опубліковано ще дві книги: автобіографічна книга "Свято, яке завжди з тобою" (1964) та роман "Острови в океані" (1970), де письменник не виступає як представник "загубленого покоління". Твори мають життєствердний характер.)