Філософсько-символічне значення повісті Ернеста Хемінгуея "Старий і море"

ХЕМІНГУЕЙ ЕРНЕСТ МІЛЛЕР

(1899-1961)

Американський письменник, лауреат Нобелівської премії (1954). Творчий шлях розпочинав як кореспондент газети, коментатор спортивних, а згодом — політичних новин. Життя насичене яскравими подіями, був знайомий з багатьма відомими людьми свого часу — політиками, письменниками, матадорами... Його за сміливість і безстрашність називали "людиною ризику". Письменник побував на п'яти війнах, неодноразово потрапляв в авто— та авіакатастрофи, і кожного разу знаходив у собі сили долати хвороби і власну немічність. Персонажі Хемінгуея такі самі — мужні, чесні, люди, сповнені відповідальності за власні вчинки. Вони небагатослівні, але мають моральні правила, за якими живуть і діють. У літературній критиці вони отримали назву "героїв кодексу", а стриманий, сухий, телеграфний стиль і творча манера Хемінгуея, де багато чого залишається невисловленим, отримав назву "принципу айсберга". Хемінгуей тяжіє до екзистенційного відтворення дійсності.

ВІДОМІ твори: "У наш час" (1925), "Фієста" (1926), "Прощавай, зброє!"(і929), "По кому подзвін" (1940), "Старий і море" (1952).

Філософсько-символічне значення

повісті Ернеста Хемінгуея "Старий і море"

Ернест Хемінгуей — всесвітню відомий американський письменник, твори якого г правдивим свідченням очевидця і учасника найтрагічніших подій XX століття. І Хемінгуей народився в родині лікаря, У вісімнадцять років став журналістом. Він був не просто газетярем, а кореспондентом самої історії, тому у його прозі відчувається Щиросердість людини, співпереживання стражденним та гнобленим.

Герої Е. Хемінгуея — мужні й розумні люди, але відчувають себе зайвими у житті: вони обдурені брехливою буденністю. Через своїх героїн автор утверджує відомий хемінгуеївський кодекс, що передбачає систему моральних, етичних, життєвих принципів.

Яскравою фігурою прози Е. Хемінгуея є рибалка Сантьяго, герой повісті-притчі "Старий і море". Він усе життя прожив і проробив на морі, знав його, як самого себе, у ньому бачив сенс свого життя. "Старий був кощавий, виснажений, потилицю його поорали глибокі зморшки, на обличчі темніли коричневі плями... від сонячного проміння, відбитого тропічним морем... Геть усе в ньому було старе, крім очей, — вони мали колір моря і блищали весело й непереможно". Саме очі його свідчили про силу, хоробрість, готовність постояти за себе і за свою справу. Про море він завжди думав, як про живу істоту, що може й подарувати велику ласку, і відібрати її, коли чинить щось лихе чи нерозважне.

Сантьяго через своє ставлення до моря, до усього живого і навіть до своєї поразки, показує нам, що дуже важливо жити у гармонії з природою, бути частиною її, поважати усяку живу істоту, будь то дитина, чи пташка, чи риби.

Хемінгуей показав старого Сантьяго сильним чоловіком, який не схиляється перед обставинами, не гнеться під тягарем життя, незламним під нещадними ударами долі. Це викликає велику повагу до нього.