Сумна повість про самотність людини у великому світі (за повістю Е. Хемінгуея "Старий і море")

У швидкоплинному русі життя одне покоління змінює інше. Коли людина втрачає життєву активність, суспільство втрачає до неї інтерес. Поступово її відтісняють туди, де вона залишається наодинці з собою. І це не навмисна жорстокість, це — звичайнісінький закон буття, осмислити який, а тим більше змінити його неможливо через брак часу, через прискорений ритм життя, зрештою — через природний егоїзм молодого покоління. Американський письменник Е. Хемінгуей спробував докричатися до людства, зобразивши старого рибалку з морського узбережжя.

Скільки себе пам'ятає старий Сантьяго, він все життя ловив рибу. Він знає море як свої п'ять пальців, він знає живий світ моря і почувається у ньому, як на землі. Але рибалка постарів, поховав свою дружину. Постаріло разом з рибалкою і його рибальське обладнання. Латане мішковиною вітрило нагадувало рибалці про старість.

Коли йдеться про зміну поколінь взагалі, легко вписується отой сумнозвісний закон буття, але окрема доля, вирвана із круговерті життя, змушує замислитися. Адже старому Сантьяго багато не треба: лише крихту уваги, щоб його хтось вислухав, а у човні щоб хтось Стояв поруч і допоміг витягти його улов. А його досвіду вистачить ще не на одного учня. Вражає портрет старого рибалки: на руках виднілися шрами від жилки, яка порізала йому шкіру, коли він тягнув великих риб, усе, в нього було старе, крім очей, які мали колір моря, "веселі очі людини, яка не здається".

Однак найбільше вражає внутрішня краса старого Сантьяго, внутрішня гідність і делікатність. Він ні в якому разі не хоче нікому бути тягарем. Хлопчикові Маноліно рибалка розповідає, що у нього є вечеря, що він з'їсть її холодною, хоча навіть малий розуміє, що все це вигадки. Старий позначив для себе 84 дні, упродовж яких він повертався з моря без улову. Він не хоче ні від кого брати в борг, бо, за його переконанням, спочатку боргуєш, а тоді — старцюєш.

Зворушує дружба старого Сантьяго і хлопчика, якого рибалка навчив своєї майстерності. Та коли Сантьяго став повертатися з моря без риби, батьки Маноліно забрали сина від невдахи і віддали на інший човен. Старий рибалка не образився, а хлопчик продовжував любити свого дивакуватого і мудрого вчителя. Вони небагато спілкувалися, але стільки у тих скупих розмовах було теплоти і ніжності! Ось вони йдуть вранці до моря. Маколіно ніяк не може прокинутися. Старий пригорнув його за плечі до себе, попросив пробачення, що розбудив малого, а той відповів, що така вже їхня чоловіча доля. Перед виходом у море вони розійшлися до своїх човнів, побажавши один одному рибальського щастя.

Того дня старому Сантьяго поталанило. Він піймав величезну рибу, про яку давно міряв. Однак колишньої сили в руках рибалки вже не було. Спочатку риба виявилася сильнішою і потягла за собою човен далеко в море. Не хотів здаватися і Сантьяго. Розпочався тяжкий і тривалий двобій між людиною і рибою. За задумом автора, незвичайна риба символізує долю людини, її вдачу, сенс життя, знайти який можна тільки у запеклій боротьбі. Старий рибалка читав молитви, хоча й не вірив у Бога. Він не знав, скільки сил залишилося у риби, але розумів, що свої треба берегти. Він мусить довести рибі, на що здатна людина і що вона може витримати. Він має довести хлопчикові, що він незвичайний старий. І хоча він і раніше це доводив Маноліно, але Сантьяго вкрай необхідна була саме ця перемога і саме зараз.

Старий довів і собі, і всім, на що здатна людина. У двобої він переміг, але акули, почувши запах крові, час від часу нападали на здобич рибалки. Він відбивався від них, і ця боротьба була не менш виснажливою, ніж попередній двобій. Зрештою, знесилений, із закривавленими руками, старий Сантьяго пристав до берега, притягши лише скелет величезної риби. Діставшись до своєї хижі з пальмового листя, старий рибалка упав знесилений. Вранці перше, що він сказав, було: "Вони мене перемогли, Маноліно". Малий втішив свого вчителя, що насправді це він переміг рибу, і що тепер вони ходитимуть у море разом.

Ось така зворушлива історія про старечу самотність, про перемогу над долею, про міцну чоловічу дружбу старого рибалки і хлопчика. І мимоволі вкрадається до серця надія: а раптом можна все-таки змінити отой сумнозвісний закон буття.