Трагедія Андрія: конфлікт почуття та обов'язк

Трагедія Андрія: конфлікт почуття та обов'язку

Повість М. Гоголя "Тарас Бульба" була опублікована в збірці "Миргород" 1835 року. В ній зображено життя Запорозької Січі: героїчна боротьба козаків проти гнобителів українського народу, неповторний колорит побуту й звичаїв запорожців. Головними героями повісті є старий полковник Тарас Бульба та його сини.

Андрій — молодший син Тараса Бульби. У бурсі навчався охоче і без напруження. Часто верховодив в досить небезпечних витівках, "і часом, з допомогою винахідливого розуму свого, вмів викручуватися від кари". Він, як і його старший брат Остап, "теж кипів жадобою подвигу, але разом з тим душа його була приступна й для інших почуттів. Потреба кохання спалахнула в нього гостро, коли він перейшов за вісімнадцять років". Навчаючись в Києві, він зустрів польську панночку, яку покохав усім своїм молодим гарячим серцем.

Життя в Запорозькій Січі захопило Андрія, він із усією палкістю юнака кинувся у це "розгульне море" й забув і батьківську хату, і бурсу, і панночку. Андрій був хоробрим козаком, в бою він не знав страху, трощив всіх і все, що потрапляло під його шаблю. Але молодшому Бульбі було однаково з ким битися. Його зачаровувала сама музика бою, він увесь віддавався їй. Коли ж під покровом ночі до стану запорожців пробралася татарка, служниця красуні-панночки, й передала прохання молодої полячки допомогти її матері, "все минуле, все, що було закрите, заглушене теперішнім суворим бойовим життям, — все спливло разом на поверхню, потопивши, в свою чергу, теперішнє". Андрія знову взяли в полон його почуття. Від самої думки, що побачить її знов, у козака дужче билося серце і "тремтіли молоді коліна". А коли опинився поруч із панночкою і "повний неземних почуттів, Андрій поцілував ції запашні вуста", відчув те, "що один тільки раз у житті дається відчути людині".

"І загинув козак!" Заради панночки, заради свого почуття Андрій готовий віддати все: батька, товаришів, вітчизну. Любов до жінки він поставив над обов'язок перед батьківщиною. "Вітчизна моя — ти!" — говорить Андрій, запорозький козак, дочці свого ворога, польського воєводи. Заради польської красуні пішов він проти своїх товаришів. "Охоплений палом і жаром битви", жадаючи заслужити пов'язаний на руку "дорогий шарф, вишитий руками першої красуні", Андрій мчав, "як молодий тхор", сипав удари направо й наліво, "не бачив, хто перед ним був, свої чи інші які". Та зате бачив старий Бульба, хто перед ним. На відміну від Андрія, для Тараса найдорожче в житті вітчизна, товариші, віра. Тому трагедія Андрія — конфлікт між коханням та обов'язком перед батьківщиною — стала трагедією і для Тараса. Батько прокляв "і день, і годину, коли породив на ганьбу собі такого сина". Виконуючи свій обов'язок перед товаришами, Тарас вбиває сина-зрадника.

У повісті "Тарас Бульба" М. Гоголь засуджує зрадництво і прославляє відданість вітчизні, святе почуття товариства.