Патріотичний пафос повісті М. Гоголя "Тарас Бульба"

"Думаєте, є що-небудь на світі, чого б побоявся козак?"

М. Гоголь Не знайшовши у своєму оточенні позитивних характерів, здатних стати зразками для наслідування, Гоголь звернувся до минулого, до XVI—XVII століть. Майже дев'ять років він писав свою історичну повість "Тарас Бульба", що вийшла 1842 року. У цьому творі відбито епоху героїчної боротьби українського народу за своє національне звільнення. Центром визвольного руху стала Запорозька Січ, організація волелюбного українського козацтва, що знаходилася в середині XVI століття в пониззях Дніпра.

У повісті представлена широка картина народного руху, показано два ворожих табори: український народ і польську шляхту. Твір прославляє Запорозьку Січ, її дух товариства, оспівує прагнення-запорожців до волі, їхню відданість батьківщині. Посилаючись на історичну правду, Гоголь показує, що саме із Запорозької Січі виходили мужні хоробрі вояки, "горді і міцні, як леви!"

Сам представник стародавнього козацького роду Гоголів-Яновських, письменник показав народ як велику силу, вперше у світовій літературі зробив його основним героєм художнього твору.

Гоголь не приховав ні брутальності моралі, ні "лютості" запорожців, пояснюючи це тим, що час був жорстоким, "коли людина вела ще криваве життя одних військових подвигів і загартовувалася в ньому душею, не відчуваючи людства".

Тарас веде життя, повне небезпек. Він здійснює бойові походи і проти турків, і проти ляхів. Нещадно карає польських магнатів за гноблення українського народу: "А Тарас гуляв по всій Польщі зі своїм полком... Багато побив він усякої шляхти, розграбував найбагатші і кращі замки". У повісті показано, як у вогні народної боротьби розпалюється могутнє почуття любові до батьківщини.

Події "Тараса Бульби" відбуваються до 1654 року, тобто ще до часів правління Богдана Хмельницького, але в повісті чітко окреслена ідея єднання українського і російського народів. Заслуги і вік уже давно дозволяють Тарасові піти на відпочинок. Але поки кордони батьківщини в небезпеці, а руки можуть тримати шаблю, він вважає себе мобілізованим. Загальнонародна справа стає його особистою. Без цього він не уявляє життя. Захищати батьківщину Бульба вирушає разом зі своїми синами й іншими козаками, своїми однодумцями: Мусієм Шило, Степаном Гускою, Демидом Поповичем, Бовдюгом, Кукубенко. Тарас Бульба каже про це: "Немає уз святіше товариства!"

Повість "Тарас Бульба" — історична народно-героїчна епопея. У долях її головних героїв показана історія народу. Ми по праву вважаємо Тараса Бульбу народним героєм, тому що він боровся за незалежність своєї батьківщини і жив однією мрією: "Нехай же цвіте Руська земля!"