ҐЕТЕ ЙОГАНН ВОЛЬФҐАНҐ
(1749-1832)
Німецький поет, мислитель, найвидатніший представник Просвітництва у Німеччині. Навчався в університетах Лейпцига та Страсбурга, де опановував літературу, медицину, право. Ґете пропагує ідею "природної людини", виступає за прогресивні зміни у суспільстві, стає учасником "Бурі і натиску". У зрілі роки він досліджує рослинний і тваринний світи, займається геологією, анатомією, глибоко вивчає історію. Деякий час Ґете займав високі державні посади.
Усього за своє життя поет написав 1600 ліричних творів. Поезія його пронизана філософією, органічним відчуттям природи. "Нічна пісня мандрівника" — це вірш-враження. Ліричного героя вражає природа, що ніби заснула. Ґете переспівує давньогрецького поета Алкмана, а пізніше самого Ґете переспівують російські поети М. Лермонтов, Ін. Анненський.
У доробку німецького письменника всесвітньовідомі твори: роман "Страждання юного Вертера" (1774), поема "Герман і Доротея" (1797), трагедія "Фауст" (1772-1831). "Фауст" — твір, над яким автор працював протягом усього життя. В основу Ґетевського твору покладена давня німецька легенда про доктора Фауста. Ґете зосереджує свою увагу на загальнолюдських проблемах, роздумує про Людину та її призначення на землі. Подорож Фауста через світи і часові простори — це історія розвитку цивілізації, і людська жага до вдосконалення світу нескінченна, вважає автор.
Уроки Природи
(за баладою Й.-В. Ґете "Вільшаний король")
Одним з визначних творів веймарського періоду творчості Гете є балада "Вільшаний король" (1782). Як поет-просвітитель, саме в цьому творі він проголошує культ природи. Природа для нього — втілення ідей Бога на землі. Досконалим є будь-який її витвір. Нас вражає краса вранішньої квітки, тамуючи подих, ми стоїмо біля розбурханого моря. Ми відчуваємо себе дітьми природи, відчуваємо її гармонію. Але пізнати природу повністю ми не можемо, а може, й не хочемо, можливо людству заважає наш дорослий раціоналізм.
Дуже часто в літературних творах природа виступає як сила, кoтрa допомагає людині. Й.-В. Гете порушує цю традицію. У баладі "Вільшаний король" природа виступає ворожою до людини. Можливо, через це так відчувається драматизм твору. Коли читаєш "Вільшаного короля", то здається, що трагічна розв'язка є уроком природи не тільки для героїв балади, але й для нас, для усього людства.
У баладі лежать на поверхні два плани — реальний і фантастично-міфологічний. У реальному все просто: батько з малим сином повертається додому через ліс. Дорослий нервує — десь затримались, доводиться їхати вночі. Хлопчик дуже боїться, мабуть, пам'ятає страшні народні оповідання, що лісний король забирає дітей, які опинилися вночі у лісі. Батько намагається заспокоїти його. На руках у батька син помирає.
У фантастичному плані все таємничо і страшно. Природа олюднюється, з'являється страшний вільшаний король, якому захотілося заволодіти чистою душею дитини. Саме він вступає в розмову з малим хлопчиком, пропонує залишитися у його володіннях:
"Любе дитя, до мене мерщій!
Будемо гратись в оселі моїй,
Квіти прекрасні знайду тобі я,
У злото матуся одягне моя"
Хлопчик наляканий, він звертається до батька, намагається розповісти про свої відчуття. Батько намагається заспокоїти дитину, але зовсім не вірить хлопчику, бо давно вже не вірить у чудеса. Він дорослий, а значить, на його думку, правий (як всі дорослі). Звичайно, батько любить сина, це відчувається, але, на мій погляд, відчувається і нерозуміння між ними. Дитина ближча до природи, тому її душа приваблює всемогутнього володаря лісу. Ми розуміємо і причину жорстокості лісного короля: мабуть, люди дошкуляли йому вдень, а тепер порушили спокій і вночі, без запросин з'явившись у його володіннях. І ось вирок:
Батькові страшно, батько спішить,
В руках його хлопчик бідний кричить;
Насилу додому доїхав він,
В руках його мертвий лежав його син.
Отже, ця балада привертає увагу читачів своєю неоднозначністю. Нам цікаве переосмислення народної легенди Ґете, його звернення до фольклору. Ми відчуваємо захоплення автора всесильністю природи, її справедливістю. Актуальним залишається і питання стосунків між батьками і дітьми. Якби батько ПОЧУВ сина, можливо, фінал міг бути іншим...