Легендарний засновник жанру байки Езоп
І. Байка — один із найдавніших літературних жанрів. (На думку більшості дослідників, байка, як і міф, була однією з перших форм художнього мислення. За допомогою байки людина шукала відповіді на питання, які ставило перед нею життя.)
ІІ. Езоп — легендарний засновник байки.
1. Відомості про життя Езопа в працях Геродота. (Достеменно невідомо, чи існував Езоп насправді. Його ім'я вперше згадується в працях давньогрецького історика Геродота (V ст. до н.е.). Геродот згадує його як історичну і досить відому постать, повідомляє про те, що Езоп був байкарем, жив на острові Самосі в першій третині VІ ст. до н.е. і був рабом якогось Уадмона.)
2. "Життєпис" байкаря. (Про Езопа було складено багато легенд, на їх основі і було створено "життєпис" байкаря. Легенди розповідають, що був він від народження горбатим і дуже потворним, але дуже розумним. Езоп завжди виявлявся мудрішим і винахідливішим за свого пана, розумнішим за багатьох відомих мудреців.)
3. Збірка байок, яку приписують Езопу. (Його прозові байки спочатку поширювалися усно, а вже згодом їх почали збирати в рукописні книги. Езопу приписують збірку, яка вміщує 426 байок, написаних прозою. В ній, поряд із добре відомими сюжетами, трапляються й анекдоти, що належать до найрізноманітніших епох. Серед найвідоміших байок "Вовк і Ягня", "Жаба і Віл", "Кінь та Осел", "Лисиця й виноград" тощо.)
4. Художні особливості байок Езопа. (Байки Езопа вирізняються надзвичайною простотою, лаконічністю, чітко висловленою мораллю. В своїх творах Езоп вдавався до алегорії, він ніби зашифровував думку, не висловлюючи її прямо. Звідси походить вислів "езопова мова". До цього художнього засобу звертаються тоді, коли не можна сказати про щось прямо.)
5. Легенда про смерть Езопа. (Одна з легенд про Езопа розповідає, що його скинули зі скелі дельфійські жерці, яким він дорікав за користолюбство і пихатість.)
ІІІ. Популяризатори і переспівувачі байок Езопа. (У І ст. до н.е. римський поет Федр "переклав" байки Езопа віршами і видав їх окремими збірками. Із цього джерела черпали сюжети і байкарі нового часу: Лафонтен у Франції, Лессінґ у Німеччині, І. Крилов у Росії, Л. Глібов в Україні.)