Образ Олівера Твіста у романі Діккенса "Пригоди Олівера Твіста"

I. Діккенс — відомий у всьому світі англійський письменник-романіст. (Діккенс добре знав життя лондонських бідняків. Із 1883 року почав публікувати перші твори, які сподобалися читачам. Відтворюючи злиденне життя, Ч. Діккенс викриває справжнє обличчя англійської буржуазії, її потворну жадібність до грошей. У багатопланових романах присутні інтрига, гострий сюжет, живий опис, який віддзеркалює життя Англії середини XIX століття.)

II. Олівер Твіст — один із улюблених героїв Ч. Діккенса. (Живучи в жахливій убогості, Діккенс ще підлітком почав писати розповіді про те, що бачив довкола себе, доповнюючи епізодами зі своєї біографії.)

1. Спільне у житті Діккенса і Олівера Твіста. (Життя Діккенса не було безхмарним. Він був онуком лакея і сином чиновника, який увесь час намагався "вийти в люди", і все невдало. Коли батька кинули до боргової ями, хлопчикові довелося шукати роботу. Він по шістнадцять годин на добу клеїв у складському приміщенні ярлики на банки з ваксою, ходив пішки через увесь Лондон. Він помічав усе довкола себе, рано зрозумів глибину прірви між багатими і бідними. Додавали матеріалу для майбутніх книг і відвідини батька у в'язниці. У героя роману Діккенса — Олівера — ні батька, ні матері. Діставшись до робітного будинку, бідна молода жінка померла, залишивши новонародженого. Так Олівер опинився у цьому світі печалі і скорботи. Розпочалася тривала і жорстока боротьба за виживання.)

2. Символіка імені. (Твіст — означає "крутись-вертись". Так називався молодіжний танець. А от для героя Діккенса доводилося крутитися-вертітися, щоб не загинути. Але попри його недитячу мудрість, він насправді ще маленька дитина. Хіба не викликають сльози співчуття плач Олівера і його жалібні слова: "Я ще дуже маленький... і такий... самотній, сер, дуже самотній!")

3. Недобрі персонажі в оточенні Олівера Твіста. (Відтоді як життя покинуло тіло неньки Олівера, його оточували злі і жорстокі люди. Баба одягла новонародженого в благеньку, пожовклу сорочину, і одразу стало зрозуміло, що хлопчик — не син вельможі, а "парафіяльний вихованець, сирота з робітного дому, безрідний, вічно голодний злидень, якому не судилося знати в житті нічого, крім стусанів та штурханів, яким попихатимуть усі й не жалітиме ніхто". Спочатку під керівництвом літньої жінки на "фермі" Олівер голодував, бачив як помирають вихованці "мамки": то якесь дитя падало у вогонь або примудрялося вчадіти, то перекидалася колиска чи хтось із бідолашних ошпарювався. Не встиг Олівер зіп'ястися на ноги, як члени опікунської ради заявили, що хлопчик уже великий, а тому мусить відробляти хліб. Потім містер Бамбл і члени ради опікувалися тим, як би недорого віддати малого в рабство — спочатку спробували до сажотруса, потім віддали трунареві. Коли Олівер здійснив втечу з будинку трунаря, на його шляху знову з'явилися недобрі люди: Пройда, Чарлі Бейте, Біллі Сайкс і старий Фейгін, котрі намагалися зробити малого втікача злодієм.)

4. Добрі янголи-охоронці Олівера Твіста. (Дві юні леді Бет і Ненсі, котрі поводилися дуже мило й невимушено, здалися Оліверові чудовими дівчатами. Та по-справжньому щиро і людяно поставилися до злодія-початківця господар книжкового рундука містер Браунлоу і місіс Бедвін. Малому пощастило уникнути в'язниці, а ці двоє людей оточили Олівера батьківською турботою, якої він досі не знав. З любов'ю, відповідно до почуттів Олівера, зобразив Діккенс інших добрих персонажів — місіс Мейлі, Розу, Гаррі.)

III. Проблема добра і зла у романах Діккенса. (У подальших романах "Життя і пригоди Ніколаса Никльбі", "Торговий дім Домбі і Син", "Холодний будинок", "Крихітка Дорріт" та інших Діккенс відмовився від однолінійного зображення добра і зла. Однак найважливіше він виразив у декількох словах: "Настане час, і людина... яка нахваляється своїм презирством до інших людей і доводить свою правоту, посилаючись на нажите золото і срібло... людина ця дізнається, що вся її мудрість — безумство ідіота в порівнянні з чистим і простим серцем".)