Сучасники називали "Божественну комедію" Данте геніальним творінням, якому судилося пережити цілі століття. Поему називали книгою про Всесвіт і такою ж мірою книгою про самого поета. Геніальність автора полягає у тому, що йому вдалося поєднати суто середньовічні картини світу з усталеним уявленням про потойбічне життя і спокутування земних гріхів із надзвичайно відвертим, пристрасним і емоційно забарвленим ставленням поета до змальованих ним образів і подій. У "Божественній комедії" Данте ми спостерігаємо поєднання середньовічної культури і ознак нового мислення, що стане основоположним за гуманістичної доби Ренесансу.
Які ж художні особливості твору Данте? Спробую зупинитися на деяких з них. Свій твір Данте назвав "комедією" через норми середньовічної поетики. Комедією звався будь-який твір зі страхітливим початком і щасливим кінцем, написаний народною мовою. "Божественною комедією" дантівську поему назвав Бокаччо, який був першим біографом Данте. Епітетом "божественна" Бокаччо назвав поему не стільки через її зміст, скільки щоб виразити своє захоплення художньою досконалістю форми у поєднанні з багатством змісту.
Поема складається з трьох частин: "Пекло", "Чистилище" і "Рай". Навіть у побудові твору чимало акцентів на містичній символіці числа 3. Кожна із трьох частин (кантика) має 33 пісні, до яких додається вступ. Усього в поемі 100 пісень. Форма вірша поеми також визначається числом 3.
Свій задум Данте втілив, цікаво і послідовно побудувавши твір: мандрівка у потойбічному світі означала шлях людини до морального удосконалення. Автор використав приклади не лише із релігійної літератури, а й з художньої. Свого часу Гомер відправив Одіссея у царство мертвих, Еней Вергілія також сходить у Тартар, щоб зустрітися зі своїм батьком. Але Данте пішов набагато далі від своїх попередників у зображенні потойбічного світу. Найважливішою художньою особливістю "Божественної комедії" є те, що мандрівником у царстві мертвих стає сам автор. У свої порівняно молоді роки поет заплутався у життєвих незгодах (їх він порівнює з похмурим, суворим і диким лісом, населеним лютими хижаками) і шукає порятунку. Разом з Данте подорожує потойбічним світом його улюблений поет Вергілій. Він стає не лише провідником автора "Божественної комедії", але й алегоричним втіленням чистилища. У цьому сенсі Данте — це душа, Беатріче — найвища мудрість.