У світовій літературі небагато творів, присвячених життю видатних науковців-ентузіастів. Головний герой такого твору є не тільки автором доленосних для людства відкриттів, а й високоморальною людиною, суто позитивним персонажем. Тому образ ученого XVII століття Галілео Галілея у драмі німецького письменника Бертольда Брехта "Життя Галілея" видається нетиповим. Центральний персонаж п'єси — видатний астроном, який стверджує: "Мислити — це одна з найбільших насолод роду людського". Галілей не уявляє свого життя поза наукою.
Підтверджує й поглиблює теорії Коперника та Бруно про те, що Земля — не нерухомий центр Всесвіту, навколо якого відбувається рух усіх інших небесних тіл. Головний герой драми з ентузіазмом розробляє цю теорію, він настільки захоплений нею, що лише й говорить про небесні тіла, супутники планет, причини зміни дня та ночі. Однак мета астронома — не тільки задовольнити власну цікавість, а й просвітити інших людей навколо себе, в ідеалі — весь народ.
Незважаючи на те, що розплатою за істину для його попередників було відлучення від церкви й смерть, Галілей представляє результати своїх досліджень кардиналам.
Якби у творі була показана лише професійна сторона життя Галілея, то його образ можна було б вважати ідеалізованим. Проте автор показує, що існування вченого залежить не тільки від радості, принесеної новими ідеями, адже життєві обставини вимагають рахуватися з ними. Сплата рахунків крамарям, дороге обладнання — усе це потребує грошей.
- "Життя Галілея" (повний текст)
- "Життя Галілея" (скорочено)
- Назвіть проблеми п'єси Б. Брехта "Життя Галілея"
Головний персонаж п'єси змушений заробляти на прожиття тим, що паралельно З улюбленими дослідами повинен винаходити корисні для міста й країни пристрої. Утім, Галілей легковажно дивиться на ці перепони, тому що зовсім не цурається матеріальної сторони життя: "Я зневажаю людей, чий мозок нездатний наповнити їхні шлунки".
Бачимо, що цей образ зовсім не відповідає традиційному уявленню про вченого-ентузіаста, який може відмовитись від матеріальних благ задля науки. Небайдужий астроном і до думки церкви щодо його відкриттів. Він мріє про загальне визнання його теорій, хоче бути вченим при дворі, де б міг без перешкод віддатися науковій діяльності. Саме тому Галілей покірно й навіть улесливо розмовляє з кардиналами, тому що від них залежить доля результатів його наукової праці.
Урешті-решт церква не визнає вчення головного героя драми й наполягає на тому, щоб він зрікся своїх відкриттів, назвавши їх безглуздими та єретичними. І Галілей робить те, що від нього вимагають священнослужителі, чим викликає невдоволення й навіть гнів друзів. Вони не розуміють, як така видатна людина може пожертвувати відкриттями заради спокійного ситого життя. У кінці твору найкращий друг Андре припускає, що відречення — хитра тактика Галілео з метою таємно продовжувати свої спостереження за космосом.
Однак учений просто відповідає: "Я зрікся тому, що боявся тортур". Він не демонструє фальшивого героїзму, не говорить високих фраз про самопожертви, а показує себе звичайною людиною, небайдужою до своєї долі та благ життя.
Отже, образ Галілео Галілея в драмі Бертольда Брехта неоднозначний. З одного боку, це видатний учений, який понад усе цінує істину і мріє про освіту народу, з іншого — людина, яка любить життя. Однак чи можна сказати, що власні інтереси Галілея отримали перемогу над любов'ю до науки? Ні. Під страхом бути викритим астроном продовжує писати свої праці й таємно передає їх за кордон. Недарма у п'єсі звучить думка, що наука знає тільки одне мірило — внесок у неї. На це головний герой твору відповідає: "І я зробив цей внесок".