У поета багато дивовижних віршів, написаних у різний час і з різного приводу. На першому місці — вірші, присвячені Любові Дмитрівні Менделєєвій, любов до якої О. Блок проніс через усе життя, незважаючи на складні життєві випробування їх почуттів. Усі інші вірші — це роздуми про час. У Блока можна багато чому навчитися: естетичному смаку, інтелекту, одержати блискучі уроки російської мови. З усієї блоківської поезії я обираю його "Італійські вірші", написані в 1909 році.
Мистецтво Італії "обпекло" Блока. У Равенні Блок побачив могилу Данте, разючі мозаїки, древні саркофаги. Зачарувала його тиша. Вірш "Равенна" — якщо не кращий, то найзнаменитіший з італійських віршів поета:
Все, что минутно, все, что бренно,
Похоронила ты в веках.
Ты, как младенец, спишь, Равенна,
У сонной вечности в руках.
……………………………………
Лишь по ночам, склонясь к долинам,
Ведя векам грядущий счет,
Тень Данте с профилем орлиным
О Новой Жизни мне поет.
Прекрасні вірші присвятив Блок Венеції, Флоренції. З висоти Сан-Мініато, де стоїть найдавніша флорентійська церква, згадана Данте в "Божественній комедії", все місто як на долоні. Від колишньої Флоренції залишилися лише спогади про Леонардо да Вінчі. Своє упереджене ставлення до міста Блок виразив у віршах "Любовью длинной, безнадежной твой старый прах я полюбил..." Думаю, поет згадав таємничу посмішку Мони Лізи і вклонився пам'яті знаменитого художника і його "моделі". Мені цікаво подорожувати по віршах поета. От він, грандіозний Сієнський собор зі смугастими чорно-білими колонами. Серед багатьох зображень виділяються "Сім віків життя людини". Цей дорогоцінний пам'ятник італійського мистецтва надихнув Блока на створення одного з найбільш проникливих віршів — "Сієнський собор":
Когда страшишься смерти скорой,
Когда твои неярки дни, —
К плитам Сиенского собора
Свой натруженный взор склони.
………………………………………….
Молчи, душа. Не мучь, не трогай,
Не понуждай и не зови:
Когда-нибудь придет он, строгий,
Кристально-ясный час любви.
Після Італії була Німеччина:
Все, что память сберечь мне старается,
Пропадает в безумных годах,
Но горящим зигзагом взвивается
Эта повесть в ночных небесах.
Жизнь давно сожжена и рассказана,
Только первая снится любовь...
Коротка прогулянка Рейном, відвідування Кельна, де поета вразили собор і вокзал: "чудовиська, дива світу..." У "Скіфах" Блок згадає про Кельнський собор: "и Кельна дымные громады".
І от дорога повертає додому: "Ранком прокинувся і дивлюся у вікно вагона. Дощик іде, на ріллях сльота, хирляві кущі, і по полю трюхикає на шкапі, з рушницею за плечима, самотній стражник. Я відчув, де я: це вона — нещаслива моя Росія, запльована чиновниками, брудна, забита, всесвітнє посміховище. Добридень, матінко!"
Спасибі, Олександре Олександровичу, за дивну подорож з вашими віршами!..