"Трагічний тенор епохи". Три етапи у творчості Олександра Блока

Не дивно, що свого часу російський поет Олександр Блок був кумиром поетів різних напрямів, адже й сьогодні його поезія — своєрідний взірець вишуканості, досконалості поетичних форм у поєднанні з психологічним і філософським звучанням:

І кожен вечір, в час умовлений

(Чи це не мариться мені?),

Дівочий стан, шовками зловлений,

Пливе в туманному вікні.

(Переклад М. Литвинця)

Ота блоківська Незнайомка будила найпотаємніші почуття не в одного покоління поетів і читачів. Поезія Блока припала на злам XIX і XX століть і наче дзеркало відбила надії, розчарування і драматизм тієї непростої доби. Його поміж інших вирізняла Анна Ахматова і називала "трагічним тенором епохи". І він повністю відповідав цьому визначенню, адже писав про все — і про Прекрасну Даму, і про далеку та близьку історію, і про Батьківщину, і про лірику, і про місце поета у суспільному житті та мистецтві. Однак про що б він не писав, у його поезії звучать відкриті чи ледь уловимі нотки зажури, трагізму, роздумів над сенсом життя:

Про доблесті, про подвиги, про славу

Я забував на страдницькій землі,

Коли твоє лице в простій оправі

Світилося у мене на столі.

(Переклад М. Литвинця)

Російська земля у поезії Блока, як і російський народ, завжди були багатостраждальними незалежно від історичних епох. Але поет — не сторонній спостерігач страждань земних, не, критик і не зажурена невиразна постать. Він — активний учасник життєвих процесів і попри всі негаразди він приймає життя таким, як воно є. І в цьому геній Блока:

О життя! Пізнаю і приймаю!

Шлю привіт тобі дзвоном щита!

Вас приймаю, недолі погрози,

Ласко долі, — вітання й тобі!

В зачаклованім царстві, де сльози,

В тайні сміху — не місце ганьбі!

(Переклад М. Зісмана)

Творчість Олександра Блока поділяється на три яскраво виражені періоди — це його "три розмови" зі світом, зі своєю добою. До першого періоду належить поезія раннього символізму, до якої ввійшли "Вірші про Прекрасну Даму". У ранніх віршах багато автобіографічного й особистого, багато роздумав про ставлення до життя, до жінок, до кохання. У ранній поезії Блок зумів піднести образ Жіночності і жіночої вроди на високий поетичний п'єдестал. Як поет-символіст, він прагнув до символів, які є незмінними у житті людства. Він оспівував неземні ідеали, культ краси, містичність образів. Але ж як це добре у Блока виходило!

Наступний, другий період творчості поета пов'язаний із переглядом основних засад світобачення. Філософські ідеї В. Соловйова відійшли на другий план. Натомість Блок зосередився на урбаністиці і настроях, пов'язаних із кінцем світу, що панували тоді у надрах російського суспільства. То були роки першої російської революції, роки жорстокого придушення і реакції. Звідси і настрої розчарування і безнадії в очікуванні кінця світу. Звідси і характер поетичних циклів того періоду, назви яких розкривають зміст поезій. У цей період Блок починає працювати над збіркою поезій "Страшний світ". Робота над нею тривала понад десять років.

Найскладнішим для поета був третій період його творчості — найтриваліший. Все, що він писав у цей період, було напруженою боротьбою із життям, спробою заглибитися, осягнути логіку і реалії своєї доби — події Першої світової війни, революційні перетворення в Росії, початок братовбивчої громадянської війни. Але то була не найкраща пора для поета: від прислуховування до "музики революції", від поеми "Дванадцять", поезії "Скіфи" швидко прийшло розчарування. Духовна криза вже не полишила поета до останніх днів його життя. Родинні негаразди, тяжка хвороба легенів, заборона більшовицького уряду виїхати на лікування за кордон прискорили смерть Блока. 1921 року він помер у Петрограді, залишивши Росії і світові свої прекрасні поетичні твори, сповнені трагізму і високих почуттів:

Не знаю, мила, де своїй гордині

Ти в міцно сплю, і сниться плащ твій синій,

В якому ти цьому світі захисток знайшла...

Я у вогку ніч пішла...

(Переклад М. Зісмана)