Одним із найяскравіших представників світового авангарду є французький поет Гійом Аполлінер. Його творчість, багатогранна й неоднозначна, пройнята життєстверджувальними настроями, пропагує активно-творче відношення до буття. За цією манерою можна впізнати будь-яку поезію Аполлінера, не переплутавши її з твором жодного іншого поета.
У чому виявляється мотив життєрадісності у віршах французького авангардиста? Тут наявна асоціативна образність, живе слово з вільними ритмами та інтонаціями. Так, у поемі "Зона" автор показує плин життя сучасного міста, яке пульсує і сміється, розтікається потоками вулиць і калюжами площ, містить у собі тисячі життів:
Я бачив сьогодні вранці гарну вулицю забув як зветься
Нова і чиста сурмою сонячною ллється
Робітники урядовці вродливі стенотипістки
Що будня чотири рази по ній проходять пішки.
Властива Гійому Аполлінеру урбаністична тема знаходить тут своє вираження, причому картини вранішнього міста візуалізуються, стають реалістично живими. Художнє полотно насичене "яскравими", "блискучими" словами, що несуть оптимістичний заряд, створюють радісний настрій поезії: "люблю", "зворушує", "огнисте сяйво", "чудовий", "радісний". При цьому не можна говорити, що авангардист писав лише про радісне, деякі твори є сповіддю ліричного "я", однак і в них "звучить" аполлінерівське активно-творче ставлення до життя.
Наприклад, у вірші "Міст Мірабо" поет порівнює відхід кохання з річкою Сена, яка біжить-струмує під мостом Мірабо:
Минають дні години і хвилини
Мине любов
І знову не прилине
Під мостом Мірабо хай Сена плине
Хай б'є годинник ніч настає
Минають дні а я ще є.
Останні два рядки — рефрен, що повторюється після кожної строфи. Саме вони й надають сумному, на перший погляд, настрою поезії додаткових відтінків. Нехай життя плинне, ніщо не вічне, як шум води, любов так само проходить, як і збігають дні, проте ліричний герой заявляє: він "ще є".
На прикладі цього вірша бачимо активну життєву позицію поета, бо навіть твору про забуте кохання Гійом Аполлінер надає настрою прощання зі старим світом і водночас вітання нового. Раз людина "ще є", отже, вона думає про майбутнє, відкрита для незвіданого. Різні аспекти буття — ось що цікавило представника французького авангарду Гійома Аполлінера. Ці аспекти він розкривав через призму особистого світобачення, створивши власну манеру письма. "Звучання" активно-творчого ставлення до життя у творах поета — один із чинників його популярності в усьому світі.