Под Ржевом и ночью и днем не смолкали сраженья,
А враг был одет и обут и силен и жесток,
Под Ржевом сжималось, сжималось кольцо круженья,
И наши от пуль и от голода падали с ног.
М. Ножкін
Безперечно, вірш "Я був вбитий під Ржевом..." належить до правдивих пронизливих поетичних творів про Вітчизняну війну...
Люди вірять, що деякі речі мають неабияку силу, яка захищає їх від різних неприємностей, застерігає від необміркованих вчинків, а іноді рятує життя. З давніх-давен люди не розлучалися зі своїми оберігами. Для одних це був натільний хрест, для інших — ладанка, талісман. Оберігом могла бути і родинна реліквія, яка для людини сторонньої може здаватися дрібницею, річчю, що не заслуговує на увагу.
У нашій родині оберіг незвичайний. Це вірш "Я поліг біля Ржева" російського поета О. Твардовського...
Тогда считать мы стали раны,
Товарищей считать —
так писав М. Ю. Лермонтов про завершення Бородінського бою. Напевно, так узагалі кінчаються війни.
У Великій Вітчизняній війні, відповідно до статистики, загинуло три чверті ровесників Олександра Трифоновича Твардовського. Поет відчуває провину перед ними, хоча розуміє, що "в том нет его вины": "И не о том уж речь, что я их мог, но не сумел сберечь, речь не о том, но все же, все же, все же.....