"Джакомо Джойс" — зразок малої модерністської прози
"Джакомо Джойс" — це красива і незвичайна історія кохання. "Очі мої у темряві не бачать нічого, любове моя. Ще. Не треба більше. Темне кохання, темна втома. Не треба більше. Темрява". Оті короткі називні речення акцентують на почуттях. Вони прикривають і водночас відкривають завісу таїни людських стосунків, таємницю кохання.
Кохання в оповіданні Джойса поступово трансформується, і читач не помічає, як історія кохання стає історією душі...