Завантаження
Костянтин Хмара, "Фіфторок"
Пам'ятаєш, як ми голячком купалися в небі? Пустували в променях, плескалися в березовому соку ранкового озону. Я стрибав і верещав, мов дитина, розбризкуючи свій сміх по окрузі. А твої сірі зірочки, що іскрилися ніжністю, випромінювали аромат свіжості, бадьорості, і в той же час спокою, добра й теплоти. "Це все — наше", — читав я в них.
Невже Фіфторок не прийде? Сьогодні ж субота... Вихідний. Можна було б...
Щоразу я немов боюся втратити цей шанс — знову бути разом...