Завантаження
Костянтин Хмара, "Самотність"
Яка біла і пухнаста ця перина! Наскільки ніжна вона і наскільки чиста! Господи, як було незатишно там, — на землі! Але я піднявся над землею – над її суєтою і тлінністю, печалями і страхами. І там унизу залишилося все, що колись тримало. Листя, стебла, гілля, коріння. Я став вільним і крила розгорнулися, подібно до квітки, що розпустилася.
Я злетів над землею, поринув над межами, наповнився свободою, як значенням. І значенням, як свободою...