Завантаження
Марія Козиренко, "Пісковий годинник"
І
Ми тікали. Кудись або звідкись. Сонце не заходило третю добу, і коли мій годинник учетверте показав опів на дев'яту ранку, ми вже були на березі океану. Або на океані берега.
На камені сиділа чайка й співала рибі, що лежала перед нею, колискову. Риба не слухала, тому чайка її з'їла.
Може, небо — лише ковток блакитної кави з вершками і без цукру. Вода має в собі частинку неба, а небо має безліч частинок води.
У моїх карих очах завжди є щось від твоїх блакитних...