Стоптані, збиті у кров ноги
Заради щастя, заради перемоги,
Заплющені назавжди юнацькі вії,
Розірвані на шматки материнські мрії.
Я радий, що це — минуле,
Але ж пам'ять, пам'ять не заснула,
Ми завше будемо цінувати
Справжній героїзм, а не яскраві шати.
Страшно казати скільки там загинуло,
І хоч багато, дуже багато часу пролинуло,
Все ж не залікувати ваші рани,
Цей вірш присвячую вам, ветерани...