ЗМІСТ
Передмова
ВІРШІ ЗА 1989 РІК
"Скажу вам по секрету..."
"Цю книгу, коли-небудь, ти до рук візьмеш..."
"Над конспектом гну я спину..."
ВІРШІ ЗА 1990 РІК
"Краплинки, граючись, летять додолу..."
"В житті у кожного із нас є речі незабутні..."
"Весь день чогось не вистачало..."
"Читала я довгесенько конспект..."
"Спливають роки без упину..."
"З'явився ти сьогодні вранці..."
ВІРШІ ЗА 1991 РІК
"Коли тобі важко і сумно..."
"Холодний вітер дув нещадно..."
ВІРШІ ЗА 1992 РІК
"До Бога горнуться народи..."
"В небесних просторах..."
"Все по спіралі іде..."
"Жовті пелюстки..."
""Привіт", – сказав ти сухо..."
"Море соняхів розквітло"
"Можна довго жити у тумані..."
"Її вірші – легкі й чудові..."
"Друзі мої! Не вдавайтесь до зради..."
ВІРШІ ЗА 1993 РІК
"В небі зорі палають..."
"Всі моє переживання..."
Дивіться також
- Галина Савчук — Із неповторною мережкою (поетична збірка)
- Галина Савчук — У барвах душі (поетична збірка, частина 2)
"Часом валиться все з рук..."
"Магнітні бурі..."
"Доля буває рожева..."
"Відлупцювати б свою долю..."
"Дощ весняний лиє..."
"Що думаю, міркую..."
"Коли нам погано..."
"Давно не сміялись очі..."
"Пусті балачки..."
"Якщо про свій край і народ..."
Художня давня історія України у віршах
"Люди лишають Вкраїну..."
"Співають, співають пташки..."
"Хоч не солодко буде в житті..."
"Коли дерева брудно-сірі, графічні..."
"Часто власні думки..."
"Гарно ловити зорі..."
"Рано чи пізно..."
"Людей вабить максі..."
"З долею граємось..."
"Людська душа, мов комора..."
"Приходимо часом до цілі..."
"Як важко маленькій рослині..."
"Чвари, крик та гамір..."
"Самотність – черв..."
"Спливло немало часу..."
"Як хвилі у морі..."
"Коли маєш небагато років..."
"В обідню пору..."
"Треба якось жити..."
"Відшуміли буйні трави..."
"Без цеглинок..."
"Втекти, втекти..."
"Травиця-шовковиця..."
"Вночі та удень..."
"Був сонячний день..."
"Як просто, як легко..."
"День сміявся ясним сонечком..."
"Як можна своє не любити..."
"Українці нічого не просять..."
"Сльози і біль..."
"Осінь стояла барвиста..."
"Життя..."
"Хоч маєш проблем цілий сніп..."
"Легко знецінити все..."
"Живи і надійся..."
"Народжене маля..."
Голодомор
"Може в році Собаки..."
"У темній кімнаті..."
"Годі зла та чварів..."
"У ніч перед Різдвом..."
"Краси довкола стільки!"
"Поезія – не комбінація..."
"Не журись, крига розтане..."
"Щастя – поняття відносне..."
"Думаєш істина..."
"Крилатих фраз..."
"Цвітуть каштани..."
"Вродлива і гожа..."
"Не бог, не цар, а судить..."
"Була крихта надії..."
"Маю два дипломи..."
"Всупереч долі..."
"Плачуть хмари..."
"Любіть усе, що оточує вас..."
"Доля приносить дарунки..."
"А джіорно, а джіорно..."
"Фізика і лірика..."
"Осінь... Мажорні октави..."
"Поблякли фарби..."
"Від фруктів можлива оскома..."
"Щастя – павутинка..."
"Хвороба вкрала волю..."
"Я тебе дуже люблю..."
"Метаморфози..."
"Хай не сталось, як гадалось..."
"Яка оказія..."
"Довго мрії-намистинки..."
ВІРШІ ЗА 1995 РІК
"Перший день Нового року..."
"Біда, як кохання..."
"Зими такої я не пам'ятаю..."
"Цікаво жити..."
"Лишилася сама з собою..."
"Коли сонце заходить..."
"Біда приходить тоді..."
"Вечором збіжить сльоза..."
"Шокували побляклі фарби..."
"Йому подобалось..."
"В хаосі, пороші..."
"На поклик і ласку весни..."
"Сміється і сумує..."
ПЕРЕДМОВА
Закінчила Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича (інженер-фізик) та Київський торговельно-економічний інститут (економіст). Співавтор двох поетичних збірок, призер літературного конкурсу. Відмінник освіти України.
В юні студентські роки завітала до мене Муза; насіння поетичної творчості проросло у моєму серці. Моя душевна та щемлива поезія торкається різноманітних тем. Це кохання, любов, добро, краса, чарівна природа, рідна земля, щасливий світ дитинства, філософські, християнські, історичні, патріотичні мотиви, ніжно-прозора лірика. У поезіях, написаних у різні періоди життя, заримовано щедроцвіт багатовимірного відлуння почуттів, повсякденного буття; відтворений багатогранний, органічний, веселковий світ душі.
Усім приємного дозвілля у полоні поетичного дивосвіту!
З повагою, Галина Савчук.
1989
* * *
Скажу вам по секрету,
Найбільшому секрету
(Нікому б не сказав):
Як я машину виграти гадав!
Так ось: до стипендії якось
Білета лотерейного наш староста додав
Найщасливішим він його назвав.
І тут глузливо ляпнув хтось:
"Ти виграєш машину"
І я цю річ торочу без упину.
Оці слова мені заполонили душу
І цілі дні про це я думать мушу.
А вона, то раптом спалахне,
Ніби ненароком,
То лукаво підморгне,
Червонуватим боком...
Підморгне, у серці жар розпалить,
І непомітно зникне в небуття.
І ясно всім, що марення мої незбутні,
Й судилось їм нелегке забуття.
Та носа я не вішаю
І часу я не гаю:
З усіх-усюд білетики збираю
І подумки благаю:
"Не сьогодні, – так колись
Мить щаслива, посміхнись!".
(11.11.1989)
* * *
Цю книгу, коли-небудь, ти до рук візьмеш,
Пил обтрусиш, до серця пригорнеш.
І на душі у тебе – тепло-тепло стане,
Й спогадів, прекрасна мить настане.
Тобі згадаються студентські роки,
В які не мала ти ні з чим мороки,
Мимохідь пройдуть перед тобою –
Студентики веселою юрбою.
Постануть в пам'яті улюблені викладачі –
Хорошого і доброго, так звані, сівачі.
Мимоволі виступить сльоза в очах,
Й поринеш ти в своїх думках.
(01.12.1989)
* * *
Над конспектом гну я спину,
В очах уже ідуть круги.
Думками в день наступний лину,
Хоч зараз ніч і тиша навкруги.
"Бра" і "кет" в цей час до мене завітали
Й цікаву таємницю розказали;
І частки, подолавши яму, налетіли
Й про свої можливості загомоніли.
Про себе й атом водню нагадав,
І дельта-функції, так любо, посміхнулись.
На білогривому коні Дірак промчав.
І знамениті оператори сюди приткнулись.
А чудесні квантові рівняння,
Торочили, торочили без кінця,
Про свої гіркі поневіряння,
На студентів нарікаючи в серцях.
(24.12.1989)
1990
* * *
Краплинки, граючись, летять додолу,
Я чую їх прекрасний спів,
Який не відтворить ніколи й нікому,
Бо, ж, природнім даром є той спів.
Музика дощу – журлива і прощальна,
Бринить, немов обірвана струна,
І нотка в ній вчувається печальна,
І незабаром з'явиться сама пора сумна.
(12.08.1990)
* * *
В житті у кожного із нас є речі незабутні,
Що виринають в пам'яті весь час,
Рішучим кроком з нами йдуть в майбутнє,
Не покидаючи на хвильку нас.
Роками несучи оцей тягар важкий,
Проходимо з думками довгі милі,
Все прагнемо натрапити на шлях легкий
І забуваємо, що перед долею усі безсилі.
(18.09.1990)
* * *
Весь день чогось не вистачало,
Думки снувались нелегкі, –
Аж раптом сонце засіяло,
Й зникли спогади гіркі.
Така ж прекрасна мить була,
Так затишно і тепло стало,
Що хмуритись уже я не могла,
Хоча й не довго сяйво це тривало.
(5.10.1990)
* * *
Читала я довгесенько конспект,
Запам'ятовувала назви невідомі,
А в пам'яті все виринав проспект
І пропливали постаті знайомі.
Забувала я тоді про все на світі
Додавали сил ці спогади мені,
Я бачила усе в рожевім цвіті
Й було в той час так хороше мені.
(09.10.1990)
* * *
Спливають роки без упину,
Земля свої міняє кольори,
Я тільки я думками лину
До тебе, хлопчинку, завжди.
В думках з тобою розмовляю,
В думках – вітаюсь і прощаюсь,
В думках тобі усе розповідаю,
В думках же й усміхаюсь.
(8.11.1990)
* * *
З'явився ти сьогодні вранці, –
На серці, вмить зробилось тихо,
Захотілось закружлять у танці,
Забути, що існує в світі лихо.
(07.12.1990)
1991
* * *
Коли тобі важко і сумно,
Вийди у двір, погуляй;
Коли тобі важко і сумно,
Прекрасне щось, добре згадай.
Коли тобі важко і сумно,
Не плач, не ридай;
Коли тобі важко і сумно,
Ти пісню веселу співай!
Коли тобі важко і сумно,
Надію і віру у себе вселяй;
Коли тобі важко і сумно,
Жити себе заставляй.
(05.02.1991)
* * *
Холодний вітер дув нещадно,
Лив дощ, немов з відра,
Струмки води текли безладно,
Додолу похилилася трава.