Він солодкий, мов з кращих, глибоких холодних джерел,
Й талих вод кришталевих у горах не дуже багато,
Тому їх чистоту так цінують повсюди тепер.
Про народження це грім і блискавка всіх сповіщають,
В океан зразу хтось чи від спраги спасти щось в полях…
А веселки значущість підкреслюють, радісно сяють,
Бо хтось воїном змиє грязюку у рідних містах.
По річках весь цей скарб мчить до моря так швидко, невпинно,
Поспішає зустріти "своїх" й жити щиро завжди,
Мул боліт, бруд озер і калюж в цьому русі постійно,
Як прозорість і смак початковий в собі зберегти?
Чи крижинкою вічно у льоду в аскезі прожити,
Рідина – найцінніше й важливе у нашому Світі.
Щоб криницею стати — треба Пекло підземне пройти,
Бо очистка важка, це не хмаркою небом плисти!
Випаровує Сонечко душі постійно до Неба,
Тіл нових рясно краплями воду у землю дає,
Грішну сіль, наче тлін, залишає морям, все "як треба",
В цьому світлому оберті щось чарівне й дивне є...
***
Варять всіх, безглуздо хто обрав собі у владу
Багно, що накипом спливло і править радо.
09:45-14:45 03.08.24