в якій гуляє одинокий вітер…
Я часом чую, як росте трава,
поміж собою розмовляють квіти,
освідчуються в коханні риби —
все навкруги освячене любов'ю,
і гребені на хвилях, наче німби,
спалахують над темною водою…
Натягнуті чуття, мов тятива, —
здається, що один на цілім світі…
Порожня, як кімната, голова,
в якій гуляє божевільний вітер.