Із криком грають діти,
А я все поспішаю —
Ніщо не помічаю!
І знову треба в школу,
Робити щось по дому,
А потім відпочинок,
На декілька годинок.
Проте цього не бачу,
Душею теж не плачу,
Я просто поспішаю,
На все це час не маю!
На серці щастя й горе,
Не бачив я ще море,
А час вже відмирає,
Невже усе зникає?
Постій, я ще не можу,
Повільніше щось ходжу,
Нічого ще не знаю,
Та ось уже згасаю..
Дарма я часу тратив,
І у капкан потрапив,
Не бачив щастя того,
Що завжди є довкола!
Лиш зараз розумію,
Та вже ніщо не вдію..
На цих словах людину,
Поклала смерть на спину..