Приречений привід

Станіслав Яценко

Знову бачив,
Як він прилітає,..
Чорні крила згорта
За спину,
І щосили
У ніч гукає:
Де ти, Гонто?!.
Виходь, сучий сину!..
 
Пригадаймо! —
Як ти присягав
Короні і Станіславу,
Як Святеє Письмо
Цілував
І хрестивсь
На костьольну
Браму...
 
Як панам
Прикладавсь
До сраки...
Та як потім,
Кров'ю умита,
Проклинала
Твоїх гайдамаків
Згвалтована
Річ Посполита...
 
Я тобі нагадаю,
Шкуро,
Як конали
Оті бідолахи —
Від малих до старих —
Усі...
"Заможні
Жиди та ляхи",
 
Як вмирали
Беззбройні люди,..
Як гуляли
Твої ординці...
Ну, давай же! —
Виходь, Іване!
Поговоримо...
Наодинці.
 
Не ховайся
Серед живими:
Я дістану тебе —
Звідусюди...
 
Собаці —
Собача смерть!
Чуєш, Гонто?! —
Козацький Іудо...