— А як щодо разом зістрибнути зі скелі?
— Я боюся висоти.
— Річ не в тому. Ти боїшся, що про тебе подумають інші. Господи, та ти бачиш
цих людей перший і останній раз у житті.
— Слухай, я розумію, що колись ми домовились померти у 85 років в один день,
але ти ж бачиш — не склалося. То давай перенесемо.
— Невже ти так боїшся?
— Я не боюся смерті. Вмирати не страшно — шкода, що назавжди.
— Який ти жалюгідний! У тебе, Жорж, ніколи не було ні сміливості, ні
витримки, ні сили волі. На тебе сумно дивитися.
— А як ти думаєш мені все життя було дивитися на тебе. Га, Клара? На тебе,
яка на сьогоднішній день має останню стадію раку. Все життя я мусив
посміхатися, а всередині ковтати сльози. Ти хоча б це пам'ятаєш?
— Не ображай мене, Жорж! Це ти не пам'ятаєш, що сьогодні у мене останній
День Життя. Чорт забирай, ти змусив мене плакати! Я тобі цього не пробачу.
— Останній день! Господи! То проживи його нормально. Що за Джульєтівський
спосіб самогубства!
— Джульєтта заколола себе. Ти навіть цього не знаєш. Коротше, роби як знаєш.
Цей день я продумала ще 57 років тому, коли одружилася з таким остолопом як
ти, а ти, як завжди, зриваєш усі мої плани. Бувай здоровий.
* Бабуся чмокнула діда в щетинисту щоку і зістрибнула зі скелі.
— Зовсім я не остолоп! І є у мене сила волі, зрозуміла! Не віриш?
* Старенький дід стрибнув слідом.