Літає сам: крюжля у синяві,
Над ним безодня, простір, небограї
А птах літа безмежно в самоті
Він хоче плакати — та сліз уже немає
Він жити хоче — у серці біль сама
Кохати прагне — кохання не зламати
Проте любов його далеко десь сама
Злетів він високо — землі уже не видно
Та й далі в вись усе летить й летить
"Вікторія!" — крізь сльози гірко крикнув
А на вустах це імя лиш бренить
Цей птах — це я... без тебе, доле, плачу
"Ми будем разом!" — молюся так щодня
Себе без тебе в майбутті не бачу,
Бо ти є щастя! Ти — моє життя!!!
Вадим Лубчак для Бочко Вікторії